В контексте всего произведения, в понимании его замысла,
в композиции и развитии сюжета большое значение
имеют лирические отступления и вставные новеллы.
Очень важную роль играет "Повесть о капитане Копейкине".
Не связанная по своему содержанию с основным сюжетом,
она продолжает и углубляет основную тему поэмы -
тему омертвения души, царства мертвых душ.
"Повесть о капитане Копейкине" дала Гоголю возможность
перенести читателя в Петербург, создать образ города,
ввести в повествование тему 1812 года и рассказать
историю о судьбе героя войны, капитана Копейкина,
показывая при этом чиновничий произвол и произвол
властей, несправедливость существующего строя.
Эту повесть рассказывает чиновникам почтмейстер в
тот момент, когда они решают кто же такой Чичиков?
Рассказывает с явным желанием внушить им, что Чичиков
и есть Копейкин.
Это и есть видимая нить, соединяющая "Повесть... "
с действием поэмы.
Объяснение:
Ліричний герой і автор у творі “І мертвим, і живим…” Ліричний герой послання звинувачує у байдужості до розвитку освіти і національної свідомості свого народу. Він засуджує соціальні верхи за їх глухість до проблем свого народу, навпаки, «гуманісти» за кордоном, удома вони перетворюються на гнобителів свого народу. Їх справжня злодійська сутність спонукає їх до злочинів проти співвітчизників. Саме за таких господ використовує автор метафоричні вирази такі, як «людей запрягають у тяжкі ярма», «орють лихо». Головними їх характеристиками стають епітети «недолюдки», «діти юродиві». Ліричний герой сподівається все ж на краще, він закликає своїх владних і заможних співвітчизників зупинитись, замислитись і дбати про освіту та культуру свого народу. Автор критикує дворян, що шукають правди й волі за кордоном, замість того щоб створювати її у себе на батьківщині. Наче першооснову патріотизму сподівається автор розповісти українським господам. Бо без національного самоусвідомлення та власних високих моральних якостей «великих слов велика сила» не буде дієвою, залишиться тільки словами. Із сатиричною гостротою і емоційною силою автор викриває мучителів свого народу, бажає їм зникнути з обличчя його любимої країни. Розплата за зневажання свого народу обов’язково настане, картина майбутнього «страшного суду» над панами — це є й попередження для недалекоглядних господ.