Суп еречності, типові для середньовічної Європи. «Пісня про Роланда» відбиває актуальні проблеми життя Європи X— XI століть, коли араби, захопивши у VIII столітті частину Іспанії, загрожували всій Європі. Французькі королі вели активну боротьбу з арабами. Ці війни розцінювали як богоугодну справу. Наприкінці XI століття під впливом духовенства європейське лицарство почало збиратись у хрестовий похід до Палестини за визволення Гроба Господнього. Європейців також приваблювали розкішні скарби багатих східних країн. Протистояння двох світів — християнського і мусульманського є лише зовнішнім конфліктом. Конфлікт внутрішній — це протистояння всередині тогочасного феодального світу. Ідея централізації влади, уособлена в образі Карла Великого, наштовхується на феодальну анархію і зрадництво, втілені в образі Ганелона. Карл Великий, Роланд, його друг граф Олів’єр і архієпископ Турпін — з одного боку (для них інтереси Франції понад усе), і зрадник свого короля і батьківщини Ганелон — з іншого. Ця патріотична ідея засудження феодального свавілля та оспівування подвигу споріднює «Пісню про Роланда» з пам’яткою давньоруської літератури «Слово про похід Ігорів».
Существуют мнения, что поэма “Мертвые души” была задумана Гоголем как трилогия по примеру “Божественной комедии” Данте - ад, чистилище, рай, и что первая книга проводит Чичикова через ад. Если придерживаться этой точки зрения, то помещики города N и действительность, с которой сталкивается главный герой вместе с читателем - это ад и его обитатели. Если присмотреться, каждый помещик является олицетворением определенного порока, у каждого из “клиентов” Чичикова ярко выражена одна характерная черта, например, у Плюшкина - неутолимое накопительство, у Манилова - бездеятельная мечтательность, у Ноздрева - разгульная беспутность, у Собакевича - плотоядное чревоугодие и так далее. Однако, читатель все же чувствует, что если все эти помещики - законченные и дошедшие в своих пороках предельного выражения типы, то Чичиков отличается от них всех, что хоть он разыгрывает грандиозную аферу, а мыслит очень разумно, желает обзавестись семьей, детьми, - иными словами, будто бы еще “мерцает и тлеет” душа у Чичикова. К тому же можно даже сказать, что в какой-то мере Чичикову не столь комфортно в их обществе, - мы словно наблюдаем историю, как очередная душа становится мертвой. Конец поэмы оставляет нам вопрос открытым, но мы все же чувствуем какую-то надежду от автора, что Чичикова душа еще не выродилась, - ведь если подумать, Чичиков за свою жизнь дважды организовал аферу и дважды потерпел неудачу, и думается, благодаря этим неудачам его душа все еще жива.
Протистояння двох світів — християнського і мусульманського є лише зовнішнім конфліктом. Конфлікт внутрішній — це протистояння всередині тогочасного феодального світу. Ідея централізації влади, уособлена в образі Карла Великого, наштовхується на феодальну анархію і зрадництво, втілені в образі Ганелона. Карл Великий, Роланд, його друг граф Олів’єр і архієпископ Турпін — з одного боку (для них інтереси Франції понад усе), і зрадник свого короля і батьківщини Ганелон — з іншого. Ця патріотична ідея засудження феодального свавілля та оспівування подвигу споріднює «Пісню про Роланда» з пам’яткою давньоруської літератури «Слово про похід Ігорів».