Кажуть, що сила людського характеру безмежна. Та чи справді людина, яка опинилась в екстремальній ситуації, може бути витривалою, стійкою духом? Я вважаю, що може. Чудовий приклад цьому — оповідання видатного американ¬ського письменника Джека Лондона "Жага до життя".
Герой оповідання, повертаючись додому після вдалих пошуків золота, пере¬живає цілу низку різноманітних почуттів. Вони передусім стосуються його фізич¬ного й морального стану.
Вдалі пошуки золота... Здавалося б, усе добре. Можна їхати додому, радува¬ти своїх близьких чудовою знахідкою. Але сувора доля приготувала головному ге¬рою випробування. Спочатку йому довелося зіткнутися зі зрадою товариша Білла. Коли головний герой вивихнув ногу, Білл вирішив залишити товариша напризво¬ляще. Але той не загинув. Як же боляче було йому усвідомлювати цю зраду... Він ішов, долаючи біль.
Згодом герой відчуває змореність, холод пустелі. Починає надокучати голод. Головного героя мучить біль у ногах, які він роздер до крові. Та ось у палітрі від¬чуттів відбуваються зміни. Річ у тому, що герой виявив неабияку сміливість при зустрічі з ведмедем. Він не злякався навіть вовка, який переслідував його кілька днів. Герой зрозумів, що можна перебороти свій страх.
Отже, виявляється, що в надзвичайній ситуації людина може виявити силу свого характеру і здолати усі перешкоди.
Нынче выжнется?
Чернокосынька моя!
Чернокнижница!
Дни полночные твои,
Век твой таборный...
Все работнички твои
Разом забраны.
Где сподручники твои,
Те сподвижнички?
Белорученька моя,
Чернокнижница!
Не загладить тех могил
Слезой, славою.
Один заживо ходил —
Как удавленный.
Другой к стеночке пошел
Искать прибыли.
(И гордец же был-сокол!)
Разом выбыли.
Высоко твои братья!
Не докличешься!
Яснооконька моя,
Чернокнижница!
А из тучи-то (хвала —
Диво дивное!)
Соколиная стрела,
Голубиная...
Знать, в два перышка тебе
Пишут тамотка,
Знать, уж в скорости тебе
Выйдет грамотка:
— Будет крылышки трепать
О булыжники!
Чернокрылонька моя!
Чернокнижница!