ЕТО 100% ТО ЧТО НАДА
В «Ревізорі», - згадував Гоголь згодом, я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над всім».
Цей задум Гоголя знайшов блискуче здійснення в його комедії, визначивши її жанр як комедії соціально-політичної. (Даний матеріал до грамотно написати й по темі Рецензія до комедії Ревізор. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів) Рушійною пружиною в «Ревізорі» є не любовна інтрига, не події приватного життя, а явища громадського порядку. В основі сюжету комедії - переполох серед чиновників, що очікують ревізора, і їхнього прагнення сховати від нього свої «грішки». Тим самим визначилася й така композиційна особливість комедії, як відсутність у ній центрального героя; таким героєм в «Ревізорі» стала, говорячи словами Бєлінського, «корпорація різних службових злодіїв і грабіжників», чиновницька маса. Це чиновництво дане насамперед у його службовій діяльності, що, природно, спричинило включення в п'єсу й образів купецтва й міщанства
«Ревізор» - це широка картина чиновницько-бюрократичного правління кріпосницької Росії 30-х років
Геніальний письменник, Гоголь, малюючи цю картину, зумів так написати кожний образ, у неї вхідний, що він, не втрачаючи своєї індивідуальної своєрідності, у той же час являє собою типове явище тодішнього життя
У комедії висміяна й побутова сторона життя мешканців міста: затхлість і вульгарність, незначність інтересів, лицемірство й неправда, чванство, повна відсутність людського достоїнства, марновірство й плітки
Це побутове життя провінційної Росії того часу розкриті й в образах поміщиків Бобчинского й Добчинского, дружини й дочки городничего, в образах купців і міщанок
Ціль його прагнень - «згодом... влізти в генерали». Навіщо йому це потрібно? «По поняттю нашого городничего,- говорить Бєлінський,- бути генералом значить бачити перед собою приниження й підлість від нижчих, гнітити всіх не-генералів своїм чванством і гордовитістю». Ці риси проявляються в ньому й зараз. У спілкуванні з підлеглими, стосовно населення міста він самовпевнений, грубий і деспотичний: «А який буде незадоволений, то йому після дам такого невдоволення...»; «От я їх, каналий...»; «Що, самоварники, аршинники...» Такі грубі окрики й лайка характерні для городничего.
Весь цей мир провінційного чиновництва й обивателів починає рухатися й викриває сам себе своїми мовами й учинками чекаючи ревізора й після приїзду мнимого ревізора - Хлестакова.
Образ Хлестакова написаний з винятковою художньою силою й широтою типового узагальнення. По визначенню Гоголя, Хлестаков - «один з тих людей, яких у канцеляріях називають пустейшими. Говорить і діє без усякого міркування». Хлестаков сам не знає, що він скаже в наступну мінуту; «у ньому все сюрприз і несподіванка» для нього самого. «Він бреше з почуттям; в очах його виражається насолода, отримане їм від цього». Але сама основна, характерна риса Хлестакова - «прагнення зіграти роль хоч одними вершками вище тої, котра йому призначена». От у цьому й полягає сутність «хлестаковщини», вона й надає образу Хлестакова широку типовість, величезну узагальнюючу силу .
Серед героїв «Ревізора», намальованих гостро сатирично, особливе місце займає Осип. Гоголь показує кріпосного двірського, хоча й зіпсованого життям «при панах» і містом, але все-таки сохранили позитивні риси російського селянина: тверезість розуму, народну кмітливість, здатність бачити наскрізь свого пана, всю його порожнечу: «...справою не займається: замість того, щоб у посаду, а він іде гуляти по прешпекту, у картишки грає».
«Ревізор» - справді народна комедія. Її на родность полягає насамперед у її ідейному змісті. Комедія пронизана найглибшою ненавистю письменника до бюрократично-чиновницької системи, що панувала в Росії його часу, до більших і Малим «держиморд». Гоголь показує чиновництво як антинародну владу
Образи комедії типові, поводження кожного героя життєво мотивовано, їхні слова й учинки розкривають їхні характери. І хоча Гоголь намалював в «Ревізорі» мир провінційних чиновників, глибина проникнення письменника в дійсність була настільки разючої, що глядачі й читачі комедії відразу ж побачили в ній зображення всієї Росії - її крепостнически-бюрократического будуючи . Тому-Те постановка «Ревізора» і викликала целую буру збурювання й обурення з боку чиновницьких кіл, кріпосників і реакційної печатки. Прогресивна громадськість високо оцінила комедію Гоголя.
Трудно быть магом в мире, где правит хайтек. Во всяком случае, Михаил Анатольевич Давиков, будучи специалистом магического профиля, в этом уверен. Жил себе, никого особо и не трогал (ну если не вспоминать молодость, а это было давно), радовался жизни и благосклонности Госпожи Удачи… Но, как известно, последняя — дамочка капризная. И вот уже такая недавняя спокойная жизнь развеивается как дым, а бедный маг становится объектом внимания и преследования нескольких богинь и вдобавок ненароком впутывается в разборки могущественной корпорации со знаменитым хакером. Вот и приходится скакать туда-сюда, с планеты на планету, только успевай вертеться… Тем более что и остальные маги не на шутку возжелали его крови. И когда же все это кончится?..
Это?