С первого взгляда можно сказать да, но стоит вдуматься и изучить произведение повнимательней. Я считаю, что Достоевский пытался добиться, рассказать о чем либо более глубоко. Отношения в произведении были названы дружескими, но точно утверждать нельзя ведь рассказ не закончен.
(П.С. как смог :) можно лучший?)
Уявити історію людства, його культуру неможливо без визначних пам’яток минулого — священних книг народів світу.
Веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії
Та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень: індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізму. Послідовники цих релігій вважають10, що веди мають божественне походження.
Веди складалися протягом тривалого часу, приблизно 500—700 років. Перші тексти були створені ще у ІІ тисячолітті до н. е. Веди об’єднали стародавні міфи, легенди, притчі, історичні хроніки, героїчні епоси, норми права, релігійні ритуали, що були створені давнім індійським народом.
У той давній час, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до текстів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.
Найяскравішою пам’яткою літератури є Біблія. У грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». Але для багатьох поколінь людей різних народів це слово стало символом віри. Віруючі сприймають Біблію як суцільний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, на різних мовах. Найдавніші твори Біблії виникли ще у ХІІ столітті до н. е. Останні за часом творення з’явилися на початку нашої ери.
Поэма Н.А.Некрасова «Русские женщины» (1871— 1872) — поэма о женах декабристов, участников восстания на Сенатской площади Петербурга в 1825 году. Обращаясь к Н.А.Некрасов размышлял и о современности. В героинях декабристской эпохи Некрасов искал и находил черты, которые объединяли их с русскими женщинами 60-70 годов XIX века. Воссоздавая в поэме жизненный подвиг Екатерины Ивановны Трубецкой и Марии Николаевны Волконской, Некрасов открывал новые грани национального женского характера. Первоначальное заглавие произведения — «Декабристки» — было заменено новым, укрупнившим и расширившим содержание авторского замысла: «Русские женщины». К первой публикации «Княгини Трубецкой» в журнале «Отечественные записки» поэт сделал примечание, где говорилось, «что самоотвержение, высказанное ими (декабристками), останется навсегда свидетельством великих душевных сил, присущих русской женщине, и есть прямое достояние поэзии». Душевная щедрость, стойкость и мужество перед лицом страданий и лишений, чувство долга и верность естественно сближают в нравственном плане некрасовских княгинь и некрасовских крестьянок в единое понятие «русские женщины».
