Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Комедия «Горе от ума» , написанная А. С. Грибоедовым в начале века, актуальна и для сегодняшней России. В этом произведении автор со всей глубиной раскрывает пороки, поразившие российское общество начала века. Однако, читая это произведение, мы находим в нем и героев нынешних дней.
Имена персонажей комедии не случайно стали нарицательными. В образе Фамусова мы без труда можем найти знакомые черты нашего современника. Ведь до сих пор многие используют в своей жизни ту же шкалу ценностей, какая была у русского барства в XIX века. А бюрократия. Бюрократия, ставшая уже общественным явлением, держится на этих самых Фамусовых.
То же можно сказать про Молчалина и Скалозуба. Главные цели их жизни является карьера, положение в обществе и все, что с этим связано. Они привыкли к «легкому» хлебу, которым вознаграждаются за низкопоклонство, подхалимство.
Эти герои Грибоедова составляют ту прослойку общества, которая всегда безропотно выслуживается перед властью, какой бы она ни была. Именно такие люди служат опорой в антидемократическом государстве, в чем убеждает наша история. Поэтому мы можем говорить и об актуальности для сегодняшнего дня таких героев, как Чацкий. В нем писатель воплотил многие качества передового человека своей эпохи. По своим убеждениям он близок к декабристам. Он отрицательно относится к крепостному праву, жесткости помещиков, карьеризму, чинопочитанию, невежеству, к идеалам « века минувшего» . Чацкий провозглашает гуманность, уважение к простому человеку, службу делу, а не лицам, свободу мысли. Он утверждает прогрессивные идеи современности, процветание науки и искусства, уважение к национальному языку и культуре, к просвещению. И эти идеи Чацкого очень актуальны в наше время. Сейчас мы активно перенимаем черты Запада: образование, культура, форма правления, поведение. Мы без уважения относимся к нашей культуре, образованию, языку. Россия самобытна, и в этом ее уникальность. А нас хотят подогнать под западные рамки. Рамки, которые поработят нас, уничтожат.
Все герои не одно линейны, состоят не из одних пороков или одних добродетелей, а являются сложными, противоречивыми, динамичными персонажами, проявляющими на протяжении драматургического действия разные черты. Создание сложных характеров, носящих общечеловеческие черты и обладающих индивидуальной выразительностью, самобытностью, делает комедию актуальной на все времена.
Гончаров в своей статье « Мильон терзаний» писал о «Горе от ума» , - что оно « все живет своею нетленною жизнью, переживет и еще много эпох и все не утратит своей жизненности» . Мы полностью разделяем его мнение. Ведь писатель нарисовал реальную картину нравов, создал живых персонажей. Настолько живых, что они дожили до наших времен.
Объяснение:
Толстой рисует два констратные рисунки. первая яркая и праздничная он описывает бал у губернсеого предводителя где герой влюбляется в вареньку. придя домой Иван был настолько возбуждён он ни как не могу заснуть после этого бала . Иван тогда решает которое окажется судьбоносным . и вроде бы ничего особенного гонимый бессонницей решил влюбленный юноша пройтись по городу ранним утром