М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
arseniypiv150
arseniypiv150
03.12.2021 06:27 •  Литература

Тропы и фигуры речи в стихотворении
Вот так я сделался собакой ​
Маяковский

Ну, это совершенно невыносимо! Весь как есть искусан злобой. Злюсь не так, как могли бы вы: как собака лицо луны гололобой - взял бы и все обвыл. Нервы, должно быть... Выйду, погуляю. И на улице не успокоился ни на ком я. Какая-то прокричала про добрый вечер. Надо ответить: она - знакомая. Хочу. Чувствую - не могу по-человечьи. Что это за безобразие? Сплю я, что ли?

Ощупал себя: такой же, как был, лицо такое же, к какому привык. Тронул губу, а у меня из-под губы - клык.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
uylia7
uylia7
03.12.2021

Родинні стосунки – наскільки це важлива тема для сучасного суспільства? Чи цінуємо ми відносинами з нашими кровними братами та сестрами? Чи варто жертвувати собою заради своїх рідних? Відповіді на ці питання повинен дати кожен сам собі. Але деякі літературні герої можуть підказати нам, що має бути для нас життєво важливим й на що варто звертати увагу в своєму житті. Андрій Чайковський у творі «За сестрою» досить докладно й зрозуміло описує родинні стосунки між братом й сестрою.

 

Подіїї розгорталися під час татарського набігу на українські землі. В мирні часи брат і сестра (Павло й Ганна) були друзями – брат навчав свою сестру різним корисним речам, в свій час Ганночці доводилося захищати свого старшого брата перед батьками. Ще зовсім молоді Павло й Ганна на очах втратили свою матусю й дідуся. Сама Ганна й батько попали в полон, одному Павлові вдалося втекти. Але його не залишала ніколи думка про визволення своїх рідних із полону. Ця мрія ниточкою проходить через увесь твір. Як багато прийшлося пережити юнакові, поки це здійснилося?!

Незважаючи на вік, навколишні обставини – поранення, катування, молодий хлопець врятував свою сестру. Він не один раз ризикував своїм життям, але проявив мужність, цілеспрямованність, кмітливість, твердість, тобто діяв, як дорослий, справжній чоловік. Його любов до рідної сестри була щира, гідна наслідування. За сестрою Павло готовий був іти на край світу, його кликало внутрішнє почуття любові до рідної сестри, якому він не міг та й не хотів протистояти. Він був людиною, яка, незважаючи на страшні випробування долі, не втратив людської гідності та християнської віри.

Вважаю, що Павло – є достойним прикладом родинних стосунків для сучасної молоді. Ми повинні цінувати своїми рідними! Ніхто так не зрозуміє, не відчує твою біль, як рідна по крові душа!

Объяснение:

4,6(85 оценок)
Ответ:
barshiDin
barshiDin
03.12.2021
Як і сто років тому, літературне життя Львова нині просто не мислиме без львівських кав’ярень та богемних літературно-мистецьких угруповань і тусівок, цікавих творчих вечорів добре знаних українських літераторів, презентацій книжкових новинок у книгарнях-кав’ярнях, музеях, філармонії і театрах. Все це надає надзвичайно привабливого шарму сучасному літературному обличчю Львова.

я завжди буду захоплюватися дуже цікавими письменниками старшої ґенерації,хоч і деяких вже немає з нами: воістину великого поета Ігоря Калинця та патріарха історичної прози Романа Іваничука, «безсумнівну королеву жіночої прози 60-х років» (визначення Валерія Шевчука) Ніну Бічую та неперевершеного перекладача й чутливого прозаїка Андрія Содомору, глибокого літературознавця Миколу Ільницького та інших.

Кожен з них по-своєму оригінальний, неповторний: Ігор Калинець - поет купальського вогню і символ незламності українського духу; Роман Іваничук - автор справжнього шедевра про середньовічний Львів - роману «Манускрипт з вулиці Руської», який в українському літературному дискурсі ніколи не втратить свого притягаючого чару; Ніна Бічуя - унікальна письменниця, якій характерний глибокий психологізм й інтелектуальна напруга; її художні писання відзначаються елегантністю й приворожують артистичністю та стрімкістю польоту авторської уяви; її новелістичне слово дихає й прискорено б'ється, його можна відчути на доторк, воно звучить і має барву і запах - такою вона є у своїх кращих урбаністичних, психологічних та історичних новелах, які увійшли до книги вибраних творів «Землі роменські»; Андрій Содомора як письменник - цікавий вишуканими настроєвими новелами та глибокими філософськими есеями, а Микола Ільницький-літературознавець - проникливий дослідник творчості Богдана-Ігоря Антонича, поетів «Молодої музи» та поетів Празької школи.

Нових рис додала сучасному літературному обличчю Львова літературна ґенерація 80-х років: такі ориґінальні й талановиті письменники як Галина Пагутяк і Юрій Винничук, Віктор Неборак і Ярослав Павлюк. З молодших стала відомою ціла плеяда поетів і перекладачів. Назву бодай декілька імен: Мар'яна Савка й Маріанна Кіяновська, Наталка Сняданко й Галина Крук, Тимофій Гаврилів й Остап Сливинський, з наймолодших - кумира молоді, доброго й симпатичного прозаїка Любка Дереша.

Для мене Галина Пагутяк - безсумнівний майстер сучасної української літератури, глибока й різноманітна літераторка, яка витворила міфо-поетичну прозу і успішно використала у своїй творчості жанр японської літератури дзуйхіцу;

Юрій Винничук - вигадливий оповідач і неперевершений творець нових літературних леґенд, який сміливо й активно вводить у літературу галицьку мовну стихію, автор таких чудових книг, як «Спалах», «Вікна застиглого часу», «Легенди Львова»;

Ярослав Павлюк - письменник, який блискуче показав у романі «Сад п'яних вишень», що стиль життя - це воістину стиль письма; його роман є сагою про безнадію і відчай покоління, що не відбулося, бо спалахнуло за часів застою («Йому добре пилося цієї осені і добре думалося»).

Саме ці люди, на моє переконання, й витворюють справжнє обличчя літературного Львова.

Усі ці згадані і незгадані львівські літератори, перекладачі, літературознавці (а разом з ними і львівські видавці) намагаються або намагалися своєю творчістю та активною діяльністю наповнювати Львів енергетикою сенсовності, щоб і самим, і довколишнім людям було цікаво жити у рідному місті. У їхній творчості домінує передовсім Дух Львова. А це завжди буде притягувати й робити сучасне літературне обличчя Львова привабливим.
4,4(78 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ