Вот уж снег последний в поле тает,
Тёплый пар восходит от земли,
И кувшинчик синий расцветает,
И зовут друг друга журавли.
Юный лес, в зелёный дым одетый,
Тёплых гроз нетерпеливо ждёт;
Всё весны дыханием согрето,
Всё кругом и любит и поёт;
Утром небо ясно и прозрачно,
Ночью звёзды светят так светло;
Отчего ж в душе твоей так мрачно
И зачем на сердце тяжело?
Грустно жить тебе, о друг, я знаю,
И понятна мне твоя печаль:
Отлетела б ты к родному краю
И земной весны тебе не жаль…
Стихи Алексея Константиновича Толстова(1817-1875)
Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Велику Вітчизняну війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.
Німецький філософ Адорно писав, що після Освєнціма поезія – це варварство. Але Целан не був згідний з ним, написавши «Фугу смерті» не тільки після Освєнціма, але й про Освєнцім. Для цього він використав нові засоби зображення. Що це за засоби, ми зараз і дослідимо, проаналізувавши вірш «Фуга смерті»
Таке ставлення до життя притаманне не кожному, а лише людям високого духовного рівня. Але чи кожен може нести відповідальність за все, що відбувається у світі? Чи це дано тільки обраним? Звичайно, може кожен. Але цьому треба вчитися. Отже, давайте будемо вчитися бути людьми з великої літери.
Объяснение: