Айвенго — молодий саксонський дворянин, син Седріка Сакса, ярого супротивника чванливої норманской знаті, лицар без страху і докору, що складається суцільно з позитивних якостей. Айвенго бере участь у третьому хрестовому поході, очолюваному королем Річардом Левове Серце. Батько прогнав Айвенго з дому за те, що той закохався в його вихованку леді Ровену, яку Седрік хотів видати заміж за Ательстана — одного з останніх нащадків саксонської королівської крові. Цей шлюб ставив мету — відродження королівської саксонської династії. Айвенго таємно повертається з Палестини. В одязі мандрівника він потрапляє в рідний замок, там в цей час гостює лицар-тамплієр — давній суперник Айвенго. Молодий лицар залишається невпізнаним, але з розмови з Ровеною дізнається, що вона любить його. Айвенго допомагає єврею Ісаку, купцеві з Йорка, уникнути небезпеки, вдячний за це Ісаак купує йому обладунки, коня і зброю. Айвенго з’являється на лицарському турнірі інкогніто і здобуває перемогу над чотирма учасниками, в тому числі і тамплієром де Буагільбером. Переодягнений і невпізнаний король Ричард допомагає Айвенго перемогти в загальному турнірі, але Айвенго отримує серйозну рану. Рятує його прекрасна Ребека, дочка Ісаака. Вдячний Айвенго заступається за неї, коли їй загрожує спалення на багатті за звинуваченням у чаклунстві — бореться за неї на поєдинку «Божого суду». Противником його повинен виступити де Буагільбер, закоханий в Ревекку і вимушений відстоювати рішення суду, прирікає кохану на мученицьку смерть. Айвенго, ще не до кінця оговтавшомуся від рани, загрожує поразка, але Буагильбер не витримує внутрішньої боротьби між почуттями і обов’язком і вмирає, не розпочавши поєдинку. Король Річард заступається за Айвенго перед Седриком, і той прощає сина. Ательстан відмовляється від одруження на Ровені, і тепер ніщо не заважає закоханим бути разом.
Объяснение:
Мцыри» - поэма М. Ю. Лермонтова.
Сюжет поэмы "Мцыри": В основе поэмы — трагическая история мальчика-горца, который был пленён русским генералом. Тот повёз его с собой, но дорогой ребёнок заболел. Монахи близлежащего монастыря маленького пленника и оставили жить в обители, где он и вырос. Мальчик всё время тосковал по родине. Однако постепенно подкидыш как будто привык к «плену» был окрещён и уже собирался принять монашеский обет. И в этот самый момент у семнадцатилетнего юноши возникает душевный порыв, заставляющий его решиться на побег. Мцыри, воспользовавшись моментом, сбегает из монастыря. Он бежит неведомо куда. Ощущение воли возвращает юноше даже то, что, казалось бы, навсегда отняла неволя: память детства.
На свободе Мцыри был всего три дня. Он видит картины могучей кавказской природы, прекрасную грузинку, наполняющую у потока кувшин водой, и бесстрашно сражается с могучим барсом.За юным беглецом посылают погоню, которая не дала никаких результатов. Его совершенно случайно находят лежащим без сознания в степи в окрестностях монастыря.
В обители Мцыри приходит в себя. Юноша истощён, но даже не прикасается к пище. Понимая, что его побег не удался, он сознательно приближает свою кончину. Путь к мятежной душе Мцыри находит старый чернец (иеромонах), который его крестил. Видя, что его воспитанник не сегодня-завтра умрёт, он хочет исповедовать юношу. Исповеднику Мцыри живо и ярко рассказывает о трёх днях, проведённые им на воле.
Лишь одно тяготит душу Мцыри — клятвопреступление. Будучи отроком, он поклялся самому себе, что рано или поздно убежит из монастыря и обязательно отыщет тропу в родные пределы. Мцыри так и не смог до конца счесть монастырь своим домом.
Мцыри жалеет не о своём поступке. Его печалит мысль о том, что ему суждено умереть будучи рабом и сиротой.
Умирающий Мцыри заканчивает свою исповедь перенести его в дальний угол монастырского сада, откуда он сможет перед смертью увидеть горы родного края, которого так и не достиг.
Объяснение: