ответ: Хронологическая таблица Ахматовой раскрывает основные моменты жизни и творчества величайшей представительницы поэзии «Серебряного века». Таблицу могут использовать школьники и студенты при написании рефератов и подготовке к занятиям по творчеству А. А. Ахматовой. Для более удобного восприятия информации, в хронологической таблице представлена биография Анны Ахматовой кратко по датам.
Творчество Анны Андреевны исполнено глубочайшего философского смысла и переживаний о судьбе своего народа. Любовная лирика также найдет отклик в сердцах юных читателей. Благодаря таблице, станет понятно как основные события в биографии Ахматовой нашли отголосок в ее поэзии.
23 червня 1889 – народилася в родині відставного флотського інженера-механіка Андрія Горенка. 1890 — родина переїхала з Одеси до Царського Села, де пройшло її дитинство 1900–1905 – Анна навчалась в Царськосільській гімназії в роках. 1906–1907 — навчалась у Фундуклеївській жіночій гімназії (Київ), по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночих курсах та Вищих історико-літературних курсах Раєва в Петербурзі. 1900 – опубліковано перший вірш у віці 11 років у журналі «Аполлон» (Псевдонім «Ахмат» по прабабці по материнській лінії) 1910 — вийшла заміж за російського поета Миколу Гумільова. Того ж року відвідала Париж, потім — Італію. Дебютувала в літературі збіркою поезій «Вечір» 1912 — в родині Гумільова і Ахматової народився син Лев — майбутній історик. 1914 – книга «Чотки», принесла їй славу. 1921 року був розстріляний її чоловік Микола Гумільов, на той час вони були вже розлучені, звинувачений у контрреволюційній змові, а пізніше був двічі ув’язнений її син. Трагедії особистого життя поетеси не зупиняли її активної творчої діяльності. З 1922 – збірки Анни Ахматової піддавались жорсткій цензурній правці — і з 1923 до 1934 року вона практично не друкувалась. 1939 — прийнята в Союз радянських письменників. 1935—1940 — написана поема «Реквієм». 1946 – Ахматову виключають із спілки радянських письменників. 1962 — побачила світ її 22-річна праця — «Поема без героя». Була номінована на Нобелівську премію з літератури. 1964 — в Італії отримала премію «Етна-Таорміна», 1965 — диплом почесного доктора Оксфордського університету. Перенесла 4-й інфаркт. 5 березня 1966 – померла в підмосковному кардіологічному санаторії. Похована на Комаровському кладовищі під Ленінградом.
Объяснение: