Человек коренным образом отличается от животных. И суть этого различия заключается вовсе не в его морфофизиологической организации. Отличие физической организации человека от анатомической организации животных, конечно, существует. Но не только не менее, а иногда и гораздо более значительным может быть различие между организмами животных разных видов. Вряд ли могут быть сомнения в том, что, например, шимпанзе по своей морфофизиологическая организации значительно больше отличается от паука, чем от человека
Объяснение:
так,
Торф є цінною хімічною сировиною. З торфу отримують понад сто основних хімічних виробів:метиловий та етиловий спирт,фенол,віск,парафін, кислоти (молочна,оцтова,щавлева),аміак та ін.Волокна пушиці, які входять до складу торфу, можна використовувати при виготовленні тканин.
Лікування. Протизаразні властивості торфу відомі з давніх часів. На сьогодні на оздоровницях Західної Європи широко поширені торф'яні купелі, в яких використовують бактерицидні та лікувальні властивості торфу.
Торф - займиста корисна копалина, тобто непогане паливо.
Торф використовують як підстилку у тваринництві. Здатність сухого торфу поглинати вологу та запахи дозволяє використовувати його як підстилку для худоби. Також він має бактерицидні властивості,тому запобігає багатьом хворобам у худоби.
Унесення торфу в грунт є найліпший б поліпшити властивості ґрунту: пористість, щільність, повітроємність, вологоємність, мікробіологічний та живильний склад.
Нафта:ліки,одяг.Нафтопродукти використовуються й у їжі. Із синтетичних волокон виготовляють купальники, нижню білизну, сумки, чобітки, і, звичайно, колготки. Навіть більшість косметологічних засобів, які щоденно прикрашають жінок, містять нафтопродукти.
Глина:Глини широко застосовуються в промисловості (у виробництві керамічної плитки , вогнетривів , тонкої кераміки , фарфоро- фаянсових і сантехнческіх виробів), будівництві ( виробництво цегли , керамзиту та ін будматеріалів ) , для побутових потреб , в косметиці і як матеріал для художніх робіт (ліплення ) . Вироблений з керамзитових глин шляхом відпалу зі спучуванням керамзитовий гравій та пісок широко використовуються при виробництві будівельних матеріалів ( керамзитобетон , керамзитобетонні блоки , стінові панелі тощо) і як тепло- і звукоізоляційний матеріал. Це легкий пористий будівельний матеріал, отриманий шляхом випалу легкоплавкой глини. Має форму овальних гранул. Проводиться також у вигляді піску - керамзитовий пісок. Залежно від режиму обробки глини виходить керамзит різної насипної щільності ( об'ємної ваги ) - від 200 до 400 кг/м3 і вище. Керамзит володіє високими тепло- і шумо - ізоляційні властивості і використовується переважно як пористий заповнювач для легких бетонів , що не має серйозної альтернативи . Стіни з керамзитобетону довговічні , мають високі санітарно -гігієнічні характеристики , а споруди з керамзитобетону , побудовані більше 50 років тому , експлуатуються і донині. Житло , що зводитиметься із збірного керамзитобетону , дешево , якісно і доступно. Найбільшим виробником керамзиту є Росія.
Объяснение:
Гуцули, як і мешканці Центральної та Східної України, були християнами. Але їх віра у Бога переплелася із давніми язичницькими віруваннями дуже міцно. Язичники жили серед природи як невід'ємна її частка. Вони вважали, що ліс населений безліччю живих істот: нявки заманюють парубків до провалля, щезники пасуть своїх кіз, чугайстри роздирають нявок, а отже, не є ворожими людині, лісовики доглядають свою маржинку, тобто худобу. А над ними усіма панує арідник, тобто сатана. Дивно, але в казці, що розповідає Іванові Микола, саме арідник є творцем усіх речей: "Що є на світі — мудрощі, штудерація всяка, — то все від нього, від сатани. Де що лиш є — віз, кінь, музика, млин або хата, — все вигадав він... А Бог лиш крав та давав людям. Таке-то..." Здавалося, чого б людям боятися того, хто створив все навкруги, але, згадуючи про чорта, Іван і Микола хрестяться, щоб часом не накликати біди. Арідник і вся нечиста сила могли заподіяти багато лиха людині і худобі, а худоба дуже багато значила для гуцулів, бо вона їх годувала. Отже, побут їх був тісно пов'язаний із маржинкою.
Парубки влітку йшли на полонину де пасли корів і овець, доїли їх, виготовляли бринзу, котру потім розподіляли поміж селянами — хазяями худоби. Перед початком свого літування чабани на чолі з ватагом молилися, щоб "господь милосердний заступив християнську худібку на росах, на водах, на всіх переходах од усякого лиха, звіра й припадку".
На Святий вечір худоба першою куштувала традиційні дванадцять страв. На Маланки, вважалося, до маржини приходив сам Бог, питав її про ґаздів і, якщо вона була задоволена ними, давав новий приплід.
Нечиста сила, небезпечна для худоби, жила не тільки в лісі, а й серед людей. Такою, на думку Палагни і Івана, була їх сусідка Хима, що, перетворюючись на білого пса або жабу, нишпорила по сусідьских загородах. Після цього худоба починала слабувати або давала плохий надой. Була у селі і ще більш всесильна людина — мольфар Юра, що на очах Палагни зміг відвернути бурю.
Язичницький г християнський світогляд так тісно, сплелися у свідомості мешканців Карпат, що вони й самі не помічають, як одна їх дія протирічить іншій. Це дуже яскраво відбито у сцені похорону. Починається вона з голосінь Палагни, які не стільки виражали тугу за чоловіком, СКІЛЬКИ були обов'язковою частиною обряду, більше того — справжнім мистецтвом. За вікном сумно грала трембіта. З кожного кутка хати чулися зітхання. Але раптово тишу розірвав жіночий сміх. Нікого це не вразило і не здивувало. Почалися танці, жарти, поцілунки. Наші далекі предки-язичники вважали, що людину треба проводжати на той світ веселими піснями і танцями, щоб там душа не сумувала за рідними та друзями.
Як бачимо, гуцули багато успадкували від пращурів такого,, що навіть нашим предкам з XIX сторіччя здавалося дивним, не кажучи вже про нас. Але М.Коцюбинський зміг відтворити такий незвичний світогляд так, що він здається природним і позбавленим протиріч.
Язичництво, з яким боролися, починаючи з X сторіччя, не зникло, бо є ще народи, що живуть серед природи і сприймають її як живу істоту. Ця віра не є усвідомленою, але у дивному сплаві з християнством вона відтворилася у побуті, звичаях і віруваннях