Образ Татьяны -это "милый идеал" Пушкина,в её образе автор собрал лучшие женские черты,с любовью он нарисовал близкую сердцу автора "русскую душу".
Татьяна Ларина-провинциальная девушка,из дворянской семьи.
Она не красавица,как Ольга,но очень нежная и утончённая натура,с хрупкой внешностью:
"Ни красотой сестры своей,
Ни свежестью ее румяной
Не привлекла б она очей."
Скромная,тихая и простая,немногословна и кротка: ". та, которая грустна и молчалива."
Татьяна из небогатой семьи,отца нет,живёт с сестрой Ольгой и матерью,автор рисует её"Влюбленной, бедной и простой."
Татьяна не любит шумных сборищ,она "часто целый день одна ,сидела молча у окна".Девушка много гуляет,ей нравится природа:
"Она, как с давними друзьями,
С своими рощами, лугами
еще беседовать спешит."
Образование у Татьяны домашнее,как все дворяне она прекрасно говорит по-французски:"она по-русски плохо знала.",очень любит читать :".Ей рано нравились романы; Они ей заменяли всё."
Татьяна верит в гадания,она девушка на выданье:
"Татьяна верила преданьям ,
Пора, пора бы замуж ей!"
Татьяна верит в любовь,у неё преданный и верный характер,пламенная душа:"и сердцем пламенным и нежным".
Наивная,очень чистая девушка,которая верит людям:"Доверчивость души невинной".
"Татьяна (русская душою,
Сама не зная почему)
С ее холодною красою
Любила русскую зиму".
Пушкин с нежностью относится к героине-она воплощение русского характера ,он наделяет её лучшими качествами.
Простота в общении,Татьяна не гонится за модой,она и одевается просто:
"Представить ясные черты
Провинциальной простоты,
И запоздалые наряды."
Татьяна обладает внутренней силой,она тверда в своих решениях,но в душе она мечтательна и романтична:
"В соседстве Тани молодой,
Моей мечтательницы милой."
Онегин спешно покидает деревню после дуэли,Татьяна остаётся одна и много времени думает об Онегине.Она пытается разобраться в чувствах,понять Евгения ,и она начинает изучать книги,которые читал Онегин.Выбор книг показался очень странным Татьяне,а читая его комментарии,она начинает понимать,что за человек Онегин.Осознав,что её кумир не тот человек,каким кажется,Татьяна разочаровывается в избраннике,но сердцу не прикажешь.
Отказы всем женихам приводят к тому,что Ларины решают ехать в Москву,на "ярмарку невест".Проводя много времени в визитах и знакомствах,Татьяна теряет интерес к светскому обществу.Она пытается быть в тени,не привлекать внимания.Тётушки находят блестящую партию Татьяне,она выходит замуж за генерала,приняв свою судьбу.
Через несколько лет,Онегин вернулся в Петербург.Однажды на бал приезжает дама с генералом,всё внимание общества приковано к незнакомке.К своему удивлению ,Онегин узнаёт в "законодательнице зал" Татьяну.Онегин потрясён,простота и спокойствие светской дамы сводят Онегина с ума,он теряет голову от любви.Татьяна холодна и сдержанна.
Онегин пишет ей письмо,как когда-то она,но не получает ответа.Он шлёт ещё несколько писем,но ответа нет.Потеряв терпение,Онегин наносит визит Татьяне и застаёт её в слезах-она читала его письма.Настаёт черёд Татьяны дать урок Онегину.Княгиня признаётся в любви,но остаётся непреклонна в вопросах замужества.
"Я вас люблю (к чему лукавить?),
Но я другому отдана;
Я буду век ему верна"
Татьяна просит не преследовать её и навсегда расстаётся с Онегиным. Верность долгу делает Татьяну образцом русской женщины,идеалом для автора,уважающим свою любимую героиню.
ответ: образи головних героїв
Головні герої “Дорогою ціною”– Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня – скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня – мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам. Остап “Дорогою ціною” Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину.
Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. Не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, Соломія вирішує йти за Остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в Бессарабію: «Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…».
На цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «Соломія все йшла. Вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди». Вона готова тягнути Остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. Відданість Остапу не мала меж: «Люді добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо… Чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате…»
Объяснение:
Ось силка там є ще інші
https://dovidka.biz.ua/dorogoyu-tsinoyu-harakteristika-geroyiv/