ответ:Жанр «Сон»: сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок твору — комедія — указує не стільки на його жанр, скільки на б відображення дійсності в ньому. Тема «Сон»: зображення загарбницької політики російського самодержавства і прогнилої дворянської моралі. Ідея «Сон»: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів. Композиція «Сон»: композиція твору спрямована на показ широкої панорами царської Росії: вступ (має характер філософських роздумів); три частини — картини закріпаченої України, сибірської каторги, столиці Російської держави — Петербурга; завершення. Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте автор твору виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися. Експозиція: пролог, у якому поет розмірковч є над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають у країні. Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось». Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню самодержця та його оточення. Прийом сну дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле. Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру й Петербурзі.
Вася – мальчик десяти лет. Он рано лишился материм, рос практически сиротой. Его отец – уважаемый в городе судья – заботился только о младшей дочери Соне. Вася был смелым. Когда он полез в старую часовню, друзья его бросили, а он решил все-таки посмотреть, что там такое. Когда мальчик познакомился с детьми из дурного общества, он приобрел такие качества характера, как сострадание, жалость к обездоленным людям. Другой бы на его месте, может, никого и не бы, а может, даже словом обидным обозвал. Но Вася этого не сделал. Еще он научился не выдавать чужие тайны, ведь он не выдал секрет Тыбурция, у которого были проблемы с законом. «Может быть, это и хорошо, что твоя дорога пролегла через нашу», - говорит Тыбурций. Когда отец Васи все узнал, он увидел сына другими глазами и попросил у него прощения. В нем проснулась любовь к сыну. Васе ее очень не хватало, а теперь она хлынула ему в душу огромным потоком. Мне эта повесть очень понравилась. Она учит любви, взаимопониманию, доброте, человечности.
Я ніколи не замислювалася про сенс життя. Щоб знайти відповідь на це питання, я звернулася до добутку В. Г.Короленко ";Сліпий музикант";. Для кожної людини в певний час встає питання про його подальшу долю, про відношення до людей і до миру. Мир навколо величезний, у ньому безліч різних доріг, і майбутнє людини, його щастя залежить від правильного вибору свого життєвого шляху
Але як бути тому, кому невідомий це величезний мир, сліпому? Героєві Короленко сліпонародженому Петру доводиться пройти чимало перешкод на шляху на щастя. З дитинства він знав один тільки мир, спокійний і надійний. Він знав тепло сім'ї й добра дружня участь Евеліни
Неможливість побачити світло, красу навколишньої природи засмучувала його, але він уявляв собі цей мир завдяки чуйному сприйняттю його звуків. Однак першою зустріччю з реальним миром, першим потрясінням Петруси стає зустріч із сім'єю Ставрученков. Він довідається про існування інший світу, миру поза садибою. Спочатку до цих бесід, спорам сліпої прислухався ";з вираженням захопленого здивування, але незабаром він не міг не помітити, що ця живаючи хвиля котиться повз нього, що їй до нього немає справи";.
Він почуває себе чужим. Ця зустріч різко загострила його страждання, оселила в душі сумніву. Дуже сильно міняється відношення Петруси до життя після зустрічі зі сліпими дзвонарями під час відвідування монастиря. Один з них Роман був добрим, але він осліп, коли йому було сім років отроду, інший же Егорий був злим, ненавидів дітей, він ненавидів цей мир, цю долю, що так жорстока його обділила
Петро почував свою схожість із Егорием, тепер він уважав, що всі сліпонароджені злі, він заздрив сліпим жебрачкам, які в турботі про їжу й тепло забувають про своє горе. Але зустріч із теперішнім сліпим жебраком потрясає його. І твердий, як сталь, дядько Максим пропонує Петру кинути всі переваги багатого життя й посправжньому випробувати всі тяготи, долю нещасних. ";Ти вмієш тільки блюзнити зі своею ситою заздрістю до чужого голоду! "; кидає Максим своєму племінникові
И Петро зрештою приєднується до бродячих сліпих музикантів. Після бродяжництва зі сліпими й паломництва до чудотворної ікони озлоблення проходить: Петро дійсно вилікувався, але не від фізичної недуги, а від недуги щиросердечного. на зміну злості приходить почуття жалю до людей, бажання їм до Сліпий знаходить сили вмузике.
ответ:Жанр «Сон»: сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок твору — комедія — указує не стільки на його жанр, скільки на б відображення дійсності в ньому. Тема «Сон»: зображення загарбницької політики російського самодержавства і прогнилої дворянської моралі. Ідея «Сон»: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів. Композиція «Сон»: композиція твору спрямована на показ широкої панорами царської Росії: вступ (має характер філософських роздумів); три частини — картини закріпаченої України, сибірської каторги, столиці Російської держави — Петербурга; завершення. Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте автор твору виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися. Експозиція: пролог, у якому поет розмірковч є над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають у країні. Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба. Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду. Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу. Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось». Розповідь про побачене й почуте перемежовується з ліричними відступами та замальовками природи. У ліричних відступах поет висловлює свої почуття і роздуми, піддає висміюванню самодержця та його оточення. Прийом сну дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле. Поема складається з кількох картин, що змальовують життя в селах України, життя каторжників у Сибіру й Петербурзі.
Объяснение:
вот ответ