3. Башмачкин - мужчина преклонного возраста, с седыми волосами и проплешинами в некоторых местах, маленький и невзрачный человек, в очках с круглой оправой. Вечно сгорбленный и с тихим голосом.
4. Был статским чиновником 9 класса.
Служил в одном департаменте и переписывал бумаги.
В повести Гоголя Акакий своей усердной работой смог пробиться на более высший пост, но многие чиновники этому были совершенно не рады.
8. Значительное лицо накричал на Акакия Акакиевича, так сильно,что тот вышел на улицу ничего не помня. Главный герой повести Гоголя смиренно несёт свой крест тихого и покорного человека и в этой ситуации Башмачкин не изменил себе. Проблема "маленького человека" так сказать.
9. После визита к значительному лицу Акакий вышел на улицу,а в Петербурге в то время было ветрено и морозно, а шинель была старая, и, вернувшись домой, он слёг в постель. Поправиться он уже не смог и через несколько дней умер. Его смерть едва ли заметили. Но многих напугало появление Акакия Акакиевича в виде призрака. А причина смерти была в стрессе и горячке.
10. Призрак Башмачкина приходил к Калинкину и искал свою шинель. А гулял он по улицам Петербурга и сдирал со всех прохожих шинели в поисках своей.
Объяснение:
Достоєвський добро висвітлив тему «маленької людини спочатку в роман «Бідні люди». Це питання вічне, і автор продовжив розвивати її в романі «Злочин і кара». Це актуальне питання не давало спокою і торішні часи. Автор акцентував увагу читачів на проблемі соціальної нерівності, переживань героїв відносно свого убогого становища.
Місцем дії автор обрав стару брудну частину Петербурга. І місце не є випадковим. На
літературному пейзажі розгортається життя родині Мармеладових, доля героїв яких дуже схожа на убоге і складне життя Родіона Розкольникова. Змучені убогим існуванням герої втрачають надію змушені йти на радикальні кроки: спиваються, вбивають, займаються проституцією. Саме убогість, на ввд бідності, є крайньою межею. Романи Достоєвського насичені тематикою нерадісного, убого існування. Здається, що «маленька людина» в суспільстві нічого не варта, її страждання не мають кінця. Безкінечні роздуми про те, що життя всміхається тільки «надзвичайним особам“ штовхають героїв роману на необдумані, фатальні кроки. Саме таким кроком і стає вбивство лихварки убогим студентом. Але чи саме убогість є тою причиною, що змушує чините протиправне? Справді, просто вбогий хлопець стає «особливим» — вбивцею, який потім не може впоратися з муками совісті. Цінність людини не повинна затьмаритися любов'ю до скороминучих матеріальних цінностей, а бути людиною за будь яких умов.
