одним из почитаемых праздников в россии является рождество, которое имеет свои традиции, получившие свое начало в давние времена. праздник принято отмечать с 6 на 7 января и готовиться надо к нему заблаговременно. в этот день многие посещают церковную службу.
праздничное застольерождеству по традиции предшествует пост, который заканчивается 6 января. этот день называют сочельником. считается, что нельзя садиться за праздничный стол до восхода первой звезды, которая символизирует собой вифлеемскую звезду. именно она оповестила волхвов о рождении иисуса.
в этот праздник принято подавать особенные блюда:
согласно традиции рождества хозяйки должны готовить сочиво – кушанье из риса с медом и фруктами, его первым, иногда используют и другие крупы; считается, что на праздничном столе должно быть строго 12 блюд; запивать пищу нужно узваром, то есть компотом из сушеных фруктов и ягод; обязательно в меню должна быть свинина.за стол должно сесть четное количество людей или же можно поставить лишний комплект приборов.
гуляния и развлеченияпо традиции народа от рождества и до крещения длятся святки. это время праздника, гуляний и всеобщего веселья. люди наряжаются, ходят по домам, поют колядки и поздравляют друг друга. всё это должно сопровождаться играми, катаниями с горок, шумом.
пение колядок – важная традиция празднования рождества в россии. заключается она в том, что группа людей обходит дома и поет хозяевам пожелания счастья и благополучия на весь начавшийся год. в ответ они получают щедрые дары.
среди юных девушек, начиная с этого дня и до крещения, принято гадать, пытаясь узнать о том, что ждет каждую в течение года. конечно, прежде всего, о возможности замужества. считается, что в святочную неделю все предсказания будут наиболее точными.
источник: журнал womanadvice - советы на все случаи жизни
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!