1. С приходом советской власти пришла новая идеология-несовершенная и рушащая все на своем пути.
2. К советскому лагерю относится Шариковые, который полностью поддерживает новую власть.
3. Девиз: "грабь награбленное"
4. Филипп Филиппович Преображенский-это хирург. Он экспериментировал над животными и людьми. Поэтому у него и появилась такая фамилия.
5. Гипофиз–это нижний мозговой придаток мозга в форме округлого образования. Донором гипофиза стал Чугункин Клим Григорьевич.
6. В тексте мы не видим Чугункина Клима, но автор описал его: ему 25 лет, при жизни Клим был негодяем. Он нигде не работал, не искал получения денег честным путём, он очень много пьёт, холостой.
7. Преображенский надеялся, что из собаки можно сделать полноценного человека. Шариков начал быстро меняться не в лучшую сторону.
8. Всю работу свели на нет, создали из Шарикова монстра. Его эксперимент показал, что против природы нельзя идти.
(скидываю свой ответ и сюда)
Тему не в коем разе нельзя назвать трусом. Трусом его просто язык не повернётся назвать. Мальчик не может спать, потому что думает, как же ему Жучку. Это уже первый показатель храбрости. Он не стал безразличной к собаке и не махнул на нее рукой, опасаясь за себя. На утро Тема встал раньше всех, что бы его не поймали и не отправили назад в постель, потому что больным следует соблюдать постельный режим. Вы понимаете? Он несмотря на свою болезнь поднялся на ноги и боясь гнева родителей спозаранку убежал из дома. Страх перед гневом родителей нельзя назвать трусостью (как уточнение), но даже его он проигнорировал.
И просто он собаку из колодца. Тут не видно ни капли трусости, только храбрость и желание бесзащитному животному
Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на до ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.