На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
«Уроки французского» — это автобиографический рассказ. Валентин Распутин вспоминает свое детство, как он был вынужден уехать из своего села, чтобы продолжить учиться. Оказавшись в чужом городе, он обрел поддержку в лице своей учительницы. Этот женский образ занял ключевое место в рассказе.
События рассказа разворачиваются в послевоенное время, из-за плохого урожая люди вынуждены были голодать. Мама отправляет сына в город, где бы он смог продолжить обучение. Она заботится о сыне, передает ему продукты. Но еды школьнику хватает ненадолго и он вынужден голодать. Мальчик не сердится на маму, ведь понимает, что у них там также нечего есть.
Узнав про то, что местные ребята играют в чеку на деньги, главный герой решает присоединиться к ним. Мальчик хорошо играет, но он не преследует цели обыграть всех и забрать деньги. Он выигрывает рубль и уходит. За эти деньги покупает себе молоко, а большего ему и не нужно. Мальчик играет не потехи ради, а из-за острой нужды.
Но однажды классная руководительница узнает об этом. Мальчик серьезно напуган, ведь теперь под угрозой его обучение в школе. Но он решает рассказать правду. Лидию Михайловну тронула жизненная история мальчика. Она решает ему и приглашает школьника к себе домой на дополнительные занятия по французскому языку, а заодно надеется накормить. Но мальчик отказывается садиться за стол, «лучше я к завтрашнему дню наизусть выучу весь французский язык». Видно, что у мальчика хорошее воспитание. Он уважает свою учительницу. Лидия Михайловна является для него авторитетом, образцом нравственности, к которому мальчик стремится. Он даже и представить себе не может, как это сидеть вместе за одним столом с учителем.
ТИМУР — герой киносценария и повести А.Гайдара (псевдоним А.А.Голикова) «Тимур и его команда» (1940), а также киносценариев «Комендант снежной крепости» (1941) и «Клятва Тимура» (1941). Самый известный и популярный герой детской литературы советского периода. В ранней редакции «Дункан и его команда» — герой Вовка Дункан. Очевидно влияние произведения Жюля Верна: яхта «Дункан» по первому тревожному сигналу отправилась на капитану Гранту. Руководители киностудии потребовали переименовать героя, и тогда Гайдар дал герою имя собственного сына, которого в жизни называл «маленьким командиром». Образ Т. воплощает идеальный тип подростка-лидера с его стремлением к благородным поступкам, тайнам, чистым идеалам. Т. объединяет вокруг себя в дачном поселке группу сверстников и бескорыстно старикам, малышам — тем, кто обычно в силу своей беззащитности является жертвой озорства подростков. В первую очередь тимуровцы опекают семьи военных, защитников Родины. Как и романтические герои (Айвенго, Зоро), тимуровцы совершают свои добрые дела тайно. Знак тайного покровительства тимуровцев — пятиконечная звезда на воротах дома, обитатели которого попадали под их защиту. По замыслу самого Гайдара, звезда олицетворяла беззаветную любовь к Родине и готовность самоотверженно ее защищать. Читатель открывает для себя Т. через его взаимоотношения со сверстницей, дочерью военного командира Женей. Она случайно раскрывает тайну тимуровцев и вступает в их ряды. Мифологизированный образ Т. выходит за рамки сказочной схемы. Преодоление конфликтов в сюжете связано не с героическими поступками, а с нравственно-психологическим противостоянием героя не только местным подросткам-хулиганам, возглавляемым Мишкой Квакиным, но и миру взрослых, от которых скрыт подлинный смысл действий тимуровцев. Главный конфликт повести — столкновение идеального мира подростка-рыцаря с обыденным миром. А главное испытание — непонимание и клевета, которые становятся непременным условием рыцарского подвига. Политическая ангажированность образа, поддерживаемая самим Гайдаром, была направлена на организацию «тимуровского движения», приобретшего вскоре всесоюзный масштаб и ставшего государственной политикой по работе с детьми. 27 сентября 1940 г. Гайдар опубликовал ответ ребятам — читателям повести: «Если Тимуров сейчас мало, то их будет много». Умение Гайдара затронуть потаенные струны души подростка вызывало желание подражать литературному герою. Т. — социальный герой, пионер, его символический знак — красный галстук, но истоки образа можно искать и в традиционном архетипе житийного мальчика-святого, осуществляющего свой подвиг жертвенной любви среди людей (тайность доброго деяния является здесь обязательным условием). Официальность и заорга-низованность тимуровского движения, находившегося под контролем Центральной пионерской организации, формализовали его и выхолостили из него главную притягательную сущность для подростка — тайну. В сюжетной линии сценария «Клятва Тимура», написанного как госзаказ в первые недели войны, прослеживается конфликт, связанный с формализацией тимуровского движения. Понятие «тимуровец» прочно вошло в житейский обиход. До конца 80-х годов тимуровцами называли детей, оказывающих бескорыстную нуждающимся; такое наименование давали по всей стране детским клубам, кинотеатрам, кафе, универмагам. В январе 1941 г. вышел на экраны фильм «Тимур и его команда» режиссера А.Е.Разумовского. В 1976 г. на Одесской киностудии была создана еще одна киноверсия. Существует несколько инсценировок для профессиональных и самодеятельных театров. Фильм «Клятва Тимура» был снят режиссером Л.Кулешовым в 1941 г., но на экран не попал.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение: