1. Одного дня, самотній Будда знічев’я походжав берегом річки Лотосів.
2. У раю був обід.
3. Той Кандата, великий імператор, за життя грабував людей, підпалював їхні поля й учинив чимало інших "добрих" справ.
4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу повзе жучок.
5. Там, на дні пекла, у Крижаному озері борсався Кандата.
6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата, на радощах, аж весело заспівав.
7. А тим часом, купки грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.
8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору!».
9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору, і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю.
10. Обличчя Будди просвітліло, і він пустився йти далі.
11. Мабуть, добродушним здався йому Кандата.
12. У раю бралося до вечора.
В становлении характера человека многое зависит от того, в какое окружение попадает он. Бабушка Акулина Ивановна, дедушка Василий Каширин, Цыганок, постоялец Хорошее Дело, дядья и двоюродные братья, уличные ребята. Бабушка Акулина Ивановна много времени проводила с Алешей. Она рассказывала о своей нелегкой жизни, сказывала ему сказки. Мальчик наблюдал за тем, как она относится к Цыганку, мастеру Григорию. Алеша восхищался ее смелостью во время пожара и радовался вместе с ней на празднике. Бабушка стала для него самым дорогим и близким человеком. Она учила его быть добрым, смелым, терпеливым… сцена пожара, болезни Алеши, обучения грамоте о роли деда Каширина в воспитании внука. Хорошее Дело открыл для мальчика дорогу в большой мир – мир науки. Общаясь с Цыганком, Алеша осознал важность таких качеств, как выносливость, терпение, взаимовыручка и трудолюбие.
Важные жизненные уроки усвоил Алеша, общаясь с “неумным племенем” и уличными ребятами: - научился оказывать сопротивление, защищать себя, разбираться в людях, не поддаваться влиянию улицы, иметь собственное мнение.
М. Горький считает, что надо знать об этих “свинцовых мерзостях русской жизни”, чтобы уметь им противостоять В характере Алеши есть все важные личностные качества, необходимые для жизни. Автор считает, что его герой, пройдя через сложные испытания, приобрел жизненный опыт, извлек для себя уроки нравственности. Он не только сможет успешно адаптироваться в обществе, но и понесет людям “новое, светлое, жизнеутверждающее начало”. Уберечь подростка от негативных сторон жизни, от трудностей, от ошибок невозможно. Ребенок, воспитанный в тепличных условиях, будет не готов к жизни. Трудности закаляют подростка формированию важных личностных качеств. Многое зависит от правильного поведения взрослых усвоил жизненные уроки:
- поддавшись чужому влиянию, можно совершить плохой поступок;
- очень трудно признаться в содеянном;
- душевное раскаяние мучительно и невыносимо;
- раскаяние приносит облегчение.
Важно, чтобы дети и взрослые не теряли контакта и не превратились их отношения в противостояние. Тогда подросток не будет чувствовать себя чужим в окружающем его мире.
Объяснение:
Мольєр (Жан Батіст Поклен) прийшов у літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Хоча Корнель і Расін писали і комедії, проте в той час комічним виставам не надавали такого значення, як трагедії. Комедії сприймалися глядачами як несерйозне видовище, яке має лише розважати публіку. Мольєр вкладав у комедії зовсім інший смисл. Його комедії були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи й сюжети для своїх комедій із сучасного йому життя, драматург показував людям їх самих з усіма їхніми пристрастями, вадами та помилками. Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його комедіям особливої життєвості й динамізму. Його твори стали вираженням духу народу, духу вільнодумства, непокори й протесту проти всього ницого, фальшивого, порочного. Мольєр довів, що у класицизмі комедія має не меншу, а, можливо, навіть і більшу значущість, ніж трагедія. Водночас митець був сміливим новатором у галузі літератури й театральної діяльності: вийшовши за межі класицизму, він заснував нові принципи драматургії.
Талант Мольєра розвинувся за часів утвердження королівської влади у Франції. Людовік XIV, «король - сонце», очікував від класицистів уславлення абсолютизму. І дійсно, величезна кількість творів класицизму монаршу волю, однак, незважаючи на безліч хвалебних творів на честь короля, справжнім володарем епохи став Мольєр - великий король комедії. До нього прислухався не лише король, а й церковники, аристократи та буржуа. Мольєра не любили можновладці, але він став володарем думок і почуттів народу.
Объяснение: