1. Роман/повесть А.С. Пушкина "Капитанская дочка".
Повествователем (рассказчиком) выступает главный герой текста - Петр Гринёв, но делает он это через свой дневник. Т.е. мы узнаём о приключениях главного героя, читая записи в его дневнике.
2. Рассказ Е. Носова "Живое пламя"
Повествователем (рассказчиком) выступает главный герой текста - по всей вероятности, писатель. Это он нам рассказывает о том, как менялось отношение тёти Оли к макам.
3. Повести А.С. Пушкина, входящие в цикл "Повести покойного Ивана Петрович Белкина"
Повествователем (рассказчиком) здесь выступает покойный помещик Белкин. Но рассказывает он истории, которые случились НЕ с ним. Нет. Он пересказывает то, что ему рассказали другие люди. Таким образом, Белкин выполняет роль посредника: он пересказывает нам то, что услышал от других. Так, историю из "Выстрела" ему рассказал его сосед, граф.
Можно рассмотреть ещё одну классификацию рассказчиков:
1. Условный рассказчик (просто пересказывает то, чему был свидетелем) - И.С. Тургенев, рассказ "Бежин луг"
2. Бесстрастный повествователь (не высказывает своего отноения к тому, о чём рассказывает) - рассказчик из книги "Повести покойного Ивана Петрович Белкина"
3. Главный герой произведения (мы видим его чувства и эмоции) - роман/повесть А.С. Пушкина "Капитанская дочка"
4. Автор-повествователь (автор сам является героем) - рассказ Е. Носова "Живое пламя"
Объяснение:
У своєму творі «Міщанин у дворянстві» французький комедіограф Мольєр підняв актуальну на той час проблему – спробу заможних буржуа зайняти місце зубожілій аристократії. За свої гроші деякі панове могли купити дворянський титул, але змінити свою сутність вони не могли. Так і у випадку з головним героєм комедії – паном Журденом. Його батько був купцем, але він вважає за краще це приховувати. Сам він грубий, неотесаний і неосвічений, але сподівається наблизитися до світського суспільства, надівши маску дворянина. Для цього він наймає цілу армію працівників. Над ним працюють кравці, перукарі, вчителі, музиканти, щоб зробити зі звичайного міщанина «породистого» аристократа, але результати залишають бажати кращого.
Одержимість Журдена приносить багато клопоту і неприємностей його домочадцям: розсудливої пані Журден, дочки Люсіль. Однак працівники тільки й раді виманювати гроші у буржуа, який готовий заплатити за те, що похвалять його халат або назвуть його «Ваша світлість». Добротою Журдена користується не тільки прислужуючий персонал, а й самі аристократи. Так, наприклад, він заводить дружбу з графом Дорантом, який часто займає у нього гроші і не повертає. Його борг все зростає, а Журден лише радіє, що у нього в друзях справжні дворяни. Невгамовно щедро він поводиться і по відношенню до вдови маркізи Дорімени. Він обсипає її подарунками і увагою, в той час як хитрий Дорант приписує всі ці розтрати собі. В кінці комедії саме йому віддає перевагу Доримена.
У своїй гонитві за титулом, Журден мало не завадив щастю власної дочки. Коли коханий Люсіль прийшов до нього руки, він відразу ж йому відмовив, так як молода людина не була дворянських кровей. Пані Журден намагалася напоумити чоловіка, нагадуючи, що вони і самі з міщанського стану, але він і чути про це не хотів. Однак у цій комедії щасливий кінець. За до свого вірного слуги Ковьеля, Клеонт все ж домігся руки Люсіль. Не останню роль в цьому зіграло саме марнославство Журдена. Ковьель розповів йому, що він є колишнім другом його покійного батька, який, за його словами, був справжнім дворянином. Після цього Журдену можна було розповідати, що завгодно і він всьому охоче вірив. Так він повірив і у те, що переодягнений Клеонт син турецького султана. За таку людину він без сумнівів віддав свою дочку. Розв’язкою комедії стали два весілля.
ВІЗЬМИ ПРОЧИТАЙ. І ВИПИШИ З ЦИХ 3-ОХ АБЦАЗІВ . ПО ПАРУ РЕЧЕНЬ УДАДІ)Объяснение: