Грандиозное произведение Л.Н.Толстого "Война и мир" - непревзойденная классика мировой литературы, поражающая своей масштабностью и глубиной. Еще на протяжении многих веков будут обращаться к роману и находить ответы на свои во читатели. Ведь и в будущем проблемы истинных и наносных ценностей, взаимоотношений мужчины и женщины будут волновать людей. Благодаря созданной череде женских образов в романе автор говорит о роли женщины и в социальной, и в семейной жизни. Причем часть характеров из них статичны, а часть – развивающиеся. Во многом противопоставлены между собой две героини романа – Элен Безухова и Наташа Ростова. Холодные и расчетливые правила высшего общества, по которым живет Элен, не сломить естественность и природную живость Наташи. Даже внешне светская красавица все же проигрывает любимой героине Толстого. Образ Элен постоянен, тогда как за Наташей читатель наблюдает на протяжении многих лет, отслеживая этапы ее развития, изменения мировосприятия и жизненных приоритетов.
Впервые появляется она на страницах романа девочкой 13 лет, "черноглазая, с большим ртом, некрасивая, но живая". Именно подчеркивая ее непривлекательность, Толстой описывает удивительное обаяние, исходившее от нее. Ее внутренняя красота и к чуткому пониманию окружающих выделяет ее еще подростком среди других, даже старших сестер и подруг. Естественность и жизнелюбие, одухотворенность и в Наташе побеждают трезвость ума и подчинение прописным манерам высшего общества. Лукавое выражение и смех, прыжки и плутоватый во при Марье Дмитриевне (ее все боялись) о том, какое пирожное сегодня на ужин – подобная открытость и непосредственность вызывают только улыбки у взрослых.
И взрослея, Наташа по-прежнему всегда в центре внимания и восхищения. При этом многие благодаря ей меняют взгляды на привычные вещи: она оказывает невольное влияние на нравственную жизнь других героев. Живет героиня Толстого "умом сердца": не имеет тяги оценивать и анализировать поступки, но обладает собственным, истинным знанием ценностей жизни. В разнообразных жизненных перипетиях именно Наташа найти правильный выход своему горячо любимому брату Николаю Ростову: во взаимоотношениях с Соней, при огромном проигрыше в карты Долохову, в устройстве его семейной жизни с Марьей Болконской. Николай слышит пение Наташи, и тут же приходит умиротворение: "Все это: и несчастья, и деньги, и Долохов, и злоба, и честь - все вздор, а вот она — настоящее". Поиском смысла в жизни и своей полезности государству заняты Андрей Болконский и Пьер Безухов. А ответами послужат поступки Наташи, которая сердцем распутать клубок во и сомнения для каждого из них.
Сначала ее радостный искрометный взгляд и лучезарная грация молодости привлечет князя Андрея Болконского. Она для себя откроет странное счастье и новый мир: "Возможно ли это? Правда ли это, что жизнь больше не похожа на шутку, что я уже взрослая и должна отвечать за все свои поступки и слова?". Но больше в этом зарождающемся чувстве страхов и тревог. Ведь ей предстоит год разлуки со своим женихом. Испытание посылает ей судьба и сталкивает Наташу со светским щеголем и красавцем Анатолем Курагиным. Скука и удрученность, нервозность и нетерпение целого года молодой жизни бросают ее в объятия Анатоля. Наташа уверенна, что именно к нему испытывает настоящие чувства. Она Болконского о разрыве, но похитить ее Анатолю не удается, к счастью. А после понимания, того что ошиблась в Курагине, и испытывая угрызения совести за боль, причиненную князю Андрею, Наташа не видит смысла в дальнейшей жизни. Но дружба с Пьером Безуховым, приближение Наполеона понемногу возрождают ее к жизни от французских войск, в одной из крестьянских изб Наташа встречает уже смертельно раненного Болконского. И тут возникает та долгожданная духовная связь между ними, любовь преображает их обоих. Здесь же Наташа подружилась с сестрой Андрея. И вновь необъяснимой силой наполнится душа Наташи Ростовой, потому как увидит смысл своей жизни в страдании и в самоотречении.
А после всех испытаний встреча со старым и верным другом, "детская душа" которого близка Наташе своей естественностью и открытостью, станет новым этапом в жизни героини. Пьер Безухов на протяжении всего романа боготворит ее. Он создаст столь необходимый семейный оплот для нее, подарит душевное спокойствие. Быть верной и преданной женой, любящей матерью четверых детей, хранительницей домашнего очага – вот цель всех ее метаний, смысл человеческого бытия. Наташа и Пьер живут чувствами и эмоциями, внутренне близки друг другу. Крепкая и дружная семья – основа государства. А женщина-мать – идеальный образ, по мнению Толстого. Доброта и привнесут и красоту, и счастье в жизнь. Именно они пройти и освободиться от всего фальшивого главной героине романа.
ответ:Ні зір ясних мандрівні каравани,
Ні стрімкошоглі на морях човни,
Ні рицарі звитяжної війни,
Ні олені стрункі серед поляни,
Ні строф любовних плетиво кохане,
Ні вісті радісні із чужини,
Ні спів жіночий ранньої весни
В садах, де чисті гомонять фонтани, —
Ніщо поваби серцю не несе,
Бо згасло сонце і померкло все,
Разом із ним засипане землею.
В життя моє лиш смуток увійшов.
Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов,
Що краще був би не стрічався з нею.
Переклад Д. Паламарчука
І. Настроєвий лад поезії
Сонет навіює доволі невеселі почуття, тому що в ньому переважають нотки безвиході, яку переживає автор. Відчувається горе від втрати коханої, яке не дає повною мірою насолоджуватися життям, а навпаки, спонукає до думок про смерть: «Я кличу смерть, щоб ту зустріти знов». Поезія викликає почуття апатії і байдужості, які досить складно подолати. Разом з тим, з’являється щире співчуття до автора, який так гостро переживає розлуку з коханою, бажання зарадити йому й припинити його страждання.
Значення першого рядка в сонеті відіграє вагому роль, адже вже в ньому починається перелік житейських радостей, якими не може насолоджуватися автор через розлуку з коханою. Акцент на негативності підсилюється анафорою «ні», яка починається із першого рядка. Таким чином ми вже з першого рядка усвідомлюємо, що йтиметься зовсім не про щасливі моменти, а саме про їхню відсутність, а точніше неможливість відчути їхню «повабу» і позитивний вплив.
Загалом перше враження від сонету доволі сильне і тривале. Навіть незважаючи на негативні нотки, все одно розумієш, що авторська майстерність неймовірна, і ти насолоджуєшся тим, як поет змальовує своє нещасливе кохання.
ІІ. Моделювання світу ліричного героя
Найголовнішим індикатором поетичного таланту є наявність, а головне доречність, художніх засобів. В цьому сонет гаємо доволі велику кількість тропів, які дозволяють зрозуміти почуття і світогляд ліричного героя. Найпоширенішими засобами є епітети: «ясних», «мандрівні», «стрімкощоглі», «звитяжної», «стрункі», «любовних», «кохане», «радісні»… Як бачимо, переважають позитивні і радісні почуття. Але варто розуміти, що це лише те, чого ліричний герой і не має, і саме тому воно видається настільки прекрасним і хорошим. Негатив життя особливо яскраво відчувається за до метафор «згасло сонце» чи «в моє життя лиш смуток увійшов». Стає зрозуміло, що сенс життя практично втрачений і єдиний шлях виплутатися знову ж таки «кликати смерть», що якнайкраще розповідає про світобачення героя. Велика увага також приділяється до сенсорних образів, які вказують не недосяжні «ясні» зорі, чи «спів жіночий» з «гомоном фонтанів». Все воно недосяжне з того часу, як «померкло все», а отже настала густа темрява, в якій і залишається ліричний герой .
Страждання героя тривають протягом усієї поезії, адже він не бачить шляхів уникнення того безрадісного існування, породженого безвихіддю смерті.
В сонеті наявне протиставлення почуттів – тих, які ліричний герой міг мати, і тих, через які це неможливо. Протягом усієї поезії відчувається ота внутрішня боротьба, яку відчуває ліричний герой, і де формальна перемога залишається за темрявою і смертю від нерозділеного кохання.
Не можна забувати, що важливу роль у передачі почуттів і настрою ліричного героя відіграють звукові образи. На жаль, про це судити важко, враховуючи те, що розглядається переклад, а не оригінал, в якому, вірогідно, переважали зовсім інші звуки, відповідно й символи, які вони несли.
Стосовно часо ліричного героя, то варто зазначити, що поетичних засобів, які би вказували на певну пору чи сезон, дуже мало. Лише можна зробити висновок, що метафора «згасло сонце» вказує на ніч. Можливо, не лише як час доби, а як узагальнений період депресії і страждань.
Останній рядок у цьому сонеті відіграє дуже важливу роль, він не лише є підсумком і висновком поезії, він несе у собі жаль ліричного героя. Тепер його муки настільки страшні, що він готовий узагалі викреслити з пам’яті свою кохану, але неспроможний цього зробити. І його відречення від неї «що краще був би не стрічався з нею» тільки підтверджує його поразку і залишає на реципієнта найглибше враження від цього нещасного кохання.
ІІІ. Архітектоніка поезії
Структура сонету побудована на викладі монологу ліричного «Я», адже йдеться про власні почуття ліричного героя, про які він власне і розповідає. Композиція твору закрита, тому що герой веде розповідь про себе і свої емоції, а риторичних звертань до уявного об’єкта немає, що свідчить саме про закритість структури. Ритмічна система – силабо-тонічна. Переважає п’ятистопний ямб. Рима – чоловіча і жіноча; неточна; багата. Римування – кільцеве.
Объяснение:
Трудно
Объяснение: