Василий Теркин - главный герой поэмы А. Т. Твардовского "Василий Теркин. " Он и на войне лихой солдат, не лишний в кругу друзей, да и работать умеет.
Родился он в Смоленской области, Во время Великой Отечественной войны Василий Теркин - пехотинец в стрелковом полку, но уже успел поучаствовать в советско- финской войне. Был контужен. Если говорить о внешности, то не красавец, хотя человек добрый, щедрый Он поддерживает во всем своих боевых товарищей и обожает жизнь :
Я большой охотник жить
Лет до девяноста...
Василий Теркин - балагур, сочинитель веселых анекдотов и историй :
..Балагуру смотрят в рот,
Слово ловят жадно.
Хорошо, когда кто врёт
Весело и складно...
Теркин прекрасно играет на гармони, при этом со знанием дело может починить часы и пилу. Парень он храбрый. При этом - скромный. Однажды сбил фашистский самолет винтовкой и был награжден боевым орденом. Причем только в момент награждения и узнали все об этом подвтге.
Василий- "тертый калач", ибо пережил многое. Он дважды ранен и много раз " убит". За четыре года войны он стал офицером. В конце войны Теркин - в Германии. Что с ним было дальше - история умалчивает.
Мне нравится этот герой, такой простой, понятный многим, настоящий воин и защитник.
Объяснение:
Вася Тёркин – настоящий герой. Я знаю, что он был и до сих пор любим многими. Его можно принять за настоящего человека, а не за выдуманного персонажа. Он и сейчас вызывает симпатию, даже восхищение.
Мало того, что ему удалось сбить немецкий самолёт, при том Вася в пехоте, которую обожает… Он немца и голыми руками скрутил. Хотя в сцене боя показано, как это всё было сложно. Немец тот откормленный, гладкий, сильный. А Вася-то исхудал, устал. Конечно, он с шуткой просит добавки у местного повара. И в общем-то получает её, но повар не очень доволен – продуктов, наверняка, мало. И он даже замечание Тёркину делает: «А не пойти ли вам во флот, такому обжоре». Но Тёркин, что является замечательным его качеством, не обижается. Он отшучивается, его трудно задеть.
Но и он (весельчак такой) испытывает негатив. Например, когда его малую Родину принижают. Это когда в госпитале юный герой оскорбился, что его Тёркин принял за земляка.
Объяснение:
Рей Бредбері життя і творчий шлях Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Уокиган, штат Іллінойс. Під час Великої депресії в 1934 році родина Бредбері переїхала в Лос-Анджелес, прийнявши за родича сім’ї. Там Реймонд в 1938 році закінчив середню школу. Три наступні роки свого життя юнак провів, продаючи газети на вулицях Лос-Анджелеса, оскільки грошей на вищу освіту не було. Бредбері вперше спробував себе в літературі в 12 років, коли написав продовження до «Великого воїна Марса» Е. Берроуза. Перша його публікація – це вірш «Пам’яті Вілла Роджерса», яке було опубліковано в 1936 році. У 1937 році Бредбері вступив в лос-анджелеську «Лігу наукових фантастів». Розповіді Бредбері почали публікуватися в дешевих журналах. У той час Бредбері багато працював, поступово відточуючи літературну майстерність і формуючи індивідуальний стиль. У 1939-1940 рр. він видавав мімеографічний журнал «Футура фантазія». До 1942 року Бредбері остаточно перестав продавати газети і повністю перейшов на літературний заробіток, створюючи до 52 оповідань на рік. У 1946 році в книгарні Лос-Анджелеса Бредбері зустрів Сусану Маклюр (Мегі), яка стала згодом любов’ю всього його життя. 27 вересня 1947 Меггі і Рей уклали шлюб, у них народилося чотири дочки. Бредбері написав 11 романів, найбільшу популярність з яких отримали ранні роботи: «Марсіанські хроніки» (1950), «451 градус за Фаренгейтом» (1953) і «Вино з кульбаб» (1957). dovidka.biz.ua Також письменник створив 21 п’єсу і 28 сценаріїв для кінофільмів Рей Бредбері був автором і ведучим циклу телепередач з 65 міні-фільмів за мотивами його оповідань. Цикл називався «Театр Рея Бредбері» і виходив з 1985 по 1992 рік. Після 1963 Бредбері продовжив публікувати нові оповідання, але також активно сконцентрувався на іншому жанрі -драмі. Деякі зі своїх ранніх оповідань Бредбері в 1984 році перевидав в спеціальному збірнику «Спогад вбивства», а пізніше опублікував детективний роман «Смерть – справа самотня». Бредбері отримав безліч нагород в галузі літератури і мистецтва в цілому. Навіть у літньому віці письменник продовжував писати. У 79 років Бредбері переніс інсульт, після чого останні роки життя був прикутий до інвалідного крісла. Бредбері помер після тривалої хвороби 5 червня 2012 року в Лос-Анджелесі у віці 91 рік