Триста днів на рік ми проводимо у школі, і кожного дня по 5—6 годин поруч із нами люди, які терплять наші пустощі, грубість, несвідомість, несправедливість.
Учитель! І відразу бачиш перед очами людину, яка схилилася над учнівськими зошитами. Для того щоб провести урок та розказати нам навіть щось просте, учитель повинен багато знати, багато читати, усе життя вчитися, працювати над собою.
Я думаю, у житті кожного з нас був справжній учитель, для якого головне — дати знання своїм учням. Тому і вдячні ми саме тим учителям, які бажають нам добра, борються з нами за те, щоб ми отримали знання.
А які ж учителі були в головного героя комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич" пана Журдена? Що було головним для них?
Пан Журден — міщанин, він прагне стати шляхетним дворянином. Для цього він і вчиться, наймає учителів музики, танців, філософії, фехтування. У тому, що людина хоче здобути освіту, немає нічого поганого. Коли ми читаємо сцени навчання Журдена, бачимо, що герой "нічогісінько не тямить", але з іншого боку, Журден хоче вчитися, навіть шкодує, що його батьки не дали йому справжньої освіти. Журден "...з радістю б дозволив відшмагати себе отут при всіх.., аби тільки знати все те, чого вчать у школі".
Як же учителі пана Журдена ставляться до його бажання вчитися? Учителі знають справжню ціну пану Журдену:
Учитель музики. Він справді нічогісінько не тямить, зате добре платить, а це тепер найголовніше.
...Розуміння мистецтва в нього в гаманці, а похвала його — червінці, і цей міщанин-неук, як бачите, платить нам далеко краще.
Тобто, головне для учителів те, що Журден має гроші, його гаманець — легка здобич для них.
А чого можуть навчити учителі, які дбають не про знання, а тільки про гроші? Ті науки, яких учать Журдена учителі, навряд чи йому знадобляться. Я б не хотіла вчитися в таких учителів, як у пана Журдена.
Объяснение: Точно не знаю
Разумеется, Чичиков не капитан Копейкин. Но их сближает то, что Россия не дает и тем, и другим стать добродетельными,
самосовершенствоваться. Все направляются в дурное русло, обращаются во зло в этой стране абсурда, искаженных моральных ценностей, торжествующей глупости и пошлости.