написать сочинение продолжение Дубровского ,пользуясь 2тома составленным Пушкиным:1)Жизнь Марьи Кирилловны2)Смерть князя Верейского 3)Вдова4)Англичанин5)Свидание6)Игроки7)Полицмеййстер8)Развязка. Объём не менее 150слов
Роман М.Ю. Лермонтова "Герой нашего времени" создан в эпоху правительственной реакции, которая вызвала к жизни целую галерею "лишних людей". Печорин - это "Онегин своего времени" (В.Г. Белинский). Лермонтовский герой - человек трагической судьбы. Он заключает в своей душе "силы необъятные", но на совести его много зла. Печорин, по его же собственному признанию, неизменно играет "роль топора в руках судьбы", "необходимого действующего лица всякого пятого акта". Как же относится к своему герою Лермонтов? Писатель пытается понять суть и истоки трагизма печоринской судьбы. "Будет и того, что болезнь указана, а как ее излечить - это уж Бог знает!" Печорин жадно ищет приложения своим незаурядным необъятным душевным силам", но обречен исторической действительностью и особенностями своего психологического склада на трагическое одиночество и рефлексию. Вместе с тем он сам говорит: "Я люблю сомневаться во всем: это расположение не мешает решительности характера; напротивЕ я всегда смело иду вперед, когда не знаю, что меня ожидает. Ведь хуже смерти ничего не случится - а смерти не минуешь!" Печорин трагически одинок. Неудачей кончается попытка героя обрести единственное, простое счастье в любви горянки Бэлы. Печорин откровенно признается Максиму Максимычу: "Е Любовь дикарки немногим лучше любви знатной барыни; невежество и простосердечие одной так же надоедают, как и кокетство другой". Герой обречен на непонимание окружающих (исключением являются лишь Вернер и Вера), его внутренний мир не в состоянии постигнуть ни прекрасная "дикарка" Бэла, ни добросердечный Максим Максимыч.
Корабель рятувальники виявили в Малаккській протоці, приблизно в 80 кілометрах від місця його останнього виходу в ефір. В газетах потім було описано моторошне видовище, побачене сходами на судно людьми. Капітан лежав на містку, інші офіцери і матроси - в рульовій і штурманської рубки, в кают-компанії, на своєму робочому місці сидів і мертвий радист, який, очевидно, й подав сигнал лиха. Мертвий був навіть корабельний пес. Морда тварини була оскалена, а на обличчях людей застиг вираз жаху. Але ні у кого на тілі не було ні ран, ні яких-небудь пошкоджень. Напад піратів виключалося, тому як всі цінності виявилися на місці. І це не єдина катастрофа такого роду в ХХ столітті.У 1955 році в Тихому океані була помічена американська яхта «МВ Еліта» без слідів екіпажу, зате з повним запасом води, їжі і недоторканими рятувальними засобами. У подібному стані ще через п'ять років в Атлантиці помітили дві британські яхти. У 1970 році загадковим чином зникла команда з англійської суховантажу «Мільтона». У 1973 році потерпіла крах норвезька рибальська «Анна» - були свідки її загибелі з інших судів, які говорили, що екіпаж на палубі був відсутній. Список можна продовжувати...Голос моря Подібні події відбувалися і до ХХ століття - досить згадати історію зі знаменитою «Марією Челестой». Що стало їх причиною? Відповіді на це питання ніхто дати не може до цих пір. Але ще в 1937 році одну з найбільш розумних версій запропонував радянський гидрофизик Володимир Шулейкін. Проходячи по Карскому моря на гідрографічне судно «Таймир», один з фахівців звернув увагу, що, коли він наближає до вуха куля - зонд, наповнений воднем, то відчуває різкий біль в барабанної перетинки. Відсунув куля - біль пройшла. На цьому ж кораблі знаходився і Володимир Шулейкін. Він зацікавився дивним явищем і незабаром опублікував статтю, в якій доводив, що вітер, що проноситься над гребенями хвиль штормового моря, збуджує в повітрі не чутні нашим вухом низькочастотні інфразвукові коливання, дуже шкідливі для людини. Причому при частоті нижче 15 герц вплив посилюється: страждає не тільки барабанна перетинка, але і виникає розлад мозкових центрів, наприклад зору, а при частоті нижче 7 герц при певних умовах люди вмирають. Іншими словами, де-то вирує шторм, там з'являється генератор - джерело інфразвуку, хвилі якого поширюються дуже далеко. Його-то гач на «Таймир» і зумів «почути» завдяки наповненої воднем оболонці, яка стала резонатором цих інфразвукових коливань, болючих для людського вуха. Цей ефект Володимир Шулейкін назвав «голосом моря».Смертельна звукова хвиляПри вивченні фізіологічної дії великої інтенсивності інфразвуку на живий організм виявлені разючі явища. Тварини відчувають відчуття тривоги, безпричинного страху. Це підтверджують також дослідники-добровольці, які побували в експериментальних інфразвукових камерах.Як показали досліди французького професора Гавро, інфразвук з частотою 7 Гц смертельний для організму. А під час шторму в морі генерується інфразвук з частотою близько 6 Гц. Якщо інтенсивність коливань менше смертельній, на людей обрушується хвиля безпричинного страху і жаху. Цей стан посилюється ще більше, якщо корпус або щогли корабля потрапляють у резонанс і стають як би вторинним джерелом інфразвуку, під впливом якого знавісніла команда в паніці залишає судно. Недарма на багатьох таких судах виявляються зламаними щогли, хоча метеозведення говорять про відсутність сильних вітрів у цьому районі
ответ:ДА Я ЗНАЮ
Объяснение:УПГРЦНПГЦШГУПАНЦР