Володимир Короленко був видатним українським та російським письменником. Він був гуманістом. У своїх творах митець ставив у центр людину, її переживання, проблеми та виклики. Твір “Сліпий музикант” є яскравим прикладом гуманізму автора. Він змушує задуматись над сенсом життя.
Читаючи оповідання, я усвідомив що людські можливості дуже широкі. Весь світ відкритий перед нами. Перед нами тисячі доріг, і тільки від нас залежить якою ми підемо і який цей шлях буде для нас. Наше щастя залежить від нашого вибору, перед яким ми стикаємось кожного дня, кожної миті. Навіть якщо доля існує, ми можемо її змінювати, кидати їй виклик. Адже ми люди, найрозумніші створіння на планеті, створені Творцем на його образ і подобу.
Сила людини справді неоціненна. Ми рідко про це задумуємось. Лише коли нас чогось позбавляють, ми що втрачаємо, тоді ми чітко бачимо власні помилки та невикористані можливості. Більшість з нас здорові, мають всі шанси стати великими людьми. Але як бути людям у яких можливості менші за нас? Це не означає що вони слабші й тому меншою мірою заслуговують на щастя. Головний герой оповідання народжується незрячим. Ми не зможемо ніколи зрозуміти як це насправді не бачити ніколи навколишнього світу. Маленька людина, яка народилась формується під впливом навколишнього світу. Споглядаючи природу гаючи за іншими людьми дитина як губка всмоктує інформацію, аналізує і робить висновки. Це відбувається навіть на несвідомому рівні. Але без органу зору все зовсім інакше.
Незряча людина може тільки уявляти світ. Він може бути настільки несхожим на реальний, що це просто нереально зараз нам усвідомити. Але сила людини справді велична. Адже навіть бувши позбавленим зору, вона може віднайти в собі сили жити, відчувати не гірше ніж зрячі. Маленький Петрусь натрапляти на труднощі почав дуже рано. Спочатку його ростили в тепличних умовах, де він був в повній безпеці. Живучи так, Петрусь вважав що це і є весь світ. Такий обмежений, такий комфортний і спокійний. Але він дорослішав і світ навколо нього змінювався незалежно від його бажань.
Перша зустріч з сім'єю Ставрученків його потрясла. Він відкрив для себе що існує якийсь інший світ, який вже не є такий комфортний і безпечний. Це стало для нього великим потрясінням і внаслідок цього починає почувати себе самотнім. Але Петрусь не здався, він почав боротьбу за щастя з такою наснагою, що перемога стала неминучою. За до мистецтва, талантів які в ньому ховались він досяг своєї мети. Мене вразив цей твір. Ми мусимо зрозуміти що життя це постійні прагнення і постійний шлях до мети. Не треба відмовлятись від боротьби, а радо її прийняти й тоді щастя відкриється нам.
Зачем же изображать бедность… и несовершенства нашей жизни, выкапывая людей из жизни, из отдалённых закоулков государства? …нет, бывает время, когда иначе нельзя устремить общество и даже поколение к прекрасному, пока не покажешь всю глубину его настоящей мерзости Н. В. Гоголь в своей повести показывает всю бесчеловечность человеческого общества. Он призывает взглянуть на «маленького человека» с пониманием и жалостью. Конфликт между «маленьким человеком» и обществом приводит к восстанию безропотных и смиренных, пусть и после смерти. Таким образом, в «Шинели» Гоголь обращается к новому для него типу героя – «маленькому человеку» . Автор стремится показать все тяготы жизни простого человека, который нигде и ни в ком не может найти поддержки. Он даже не может ответить обидчикам, поскольку слишком слаб. В реальном мире не может все измениться и восторжествовать справедливость, поэтому Гоголь вводит в повествование фантастику.
Володимир Короленко був видатним українським та російським письменником. Він був гуманістом. У своїх творах митець ставив у центр людину, її переживання, проблеми та виклики. Твір “Сліпий музикант” є яскравим прикладом гуманізму автора. Він змушує задуматись над сенсом життя.
Читаючи оповідання, я усвідомив що людські можливості дуже широкі. Весь світ відкритий перед нами. Перед нами тисячі доріг, і тільки від нас залежить якою ми підемо і який цей шлях буде для нас. Наше щастя залежить від нашого вибору, перед яким ми стикаємось кожного дня, кожної миті. Навіть якщо доля існує, ми можемо її змінювати, кидати їй виклик. Адже ми люди, найрозумніші створіння на планеті, створені Творцем на його образ і подобу.
Сила людини справді неоціненна. Ми рідко про це задумуємось. Лише коли нас чогось позбавляють, ми що втрачаємо, тоді ми чітко бачимо власні помилки та невикористані можливості. Більшість з нас здорові, мають всі шанси стати великими людьми. Але як бути людям у яких можливості менші за нас? Це не означає що вони слабші й тому меншою мірою заслуговують на щастя. Головний герой оповідання народжується незрячим. Ми не зможемо ніколи зрозуміти як це насправді не бачити ніколи навколишнього світу. Маленька людина, яка народилась формується під впливом навколишнього світу. Споглядаючи природу гаючи за іншими людьми дитина як губка всмоктує інформацію, аналізує і робить висновки. Це відбувається навіть на несвідомому рівні. Але без органу зору все зовсім інакше.
Незряча людина може тільки уявляти світ. Він може бути настільки несхожим на реальний, що це просто нереально зараз нам усвідомити. Але сила людини справді велична. Адже навіть бувши позбавленим зору, вона може віднайти в собі сили жити, відчувати не гірше ніж зрячі. Маленький Петрусь натрапляти на труднощі почав дуже рано. Спочатку його ростили в тепличних умовах, де він був в повній безпеці. Живучи так, Петрусь вважав що це і є весь світ. Такий обмежений, такий комфортний і спокійний. Але він дорослішав і світ навколо нього змінювався незалежно від його бажань.
Перша зустріч з сім'єю Ставрученків його потрясла. Він відкрив для себе що існує якийсь інший світ, який вже не є такий комфортний і безпечний. Це стало для нього великим потрясінням і внаслідок цього починає почувати себе самотнім. Але Петрусь не здався, він почав боротьбу за щастя з такою наснагою, що перемога стала неминучою. За до мистецтва, талантів які в ньому ховались він досяг своєї мети. Мене вразив цей твір. Ми мусимо зрозуміти що життя це постійні прагнення і постійний шлях до мети. Не треба відмовлятись від боротьби, а радо її прийняти й тоді щастя відкриється нам.