- А хто? Більше ніхто до кімнати не входив з вчорашнього вечора!
- Ти його загубив, ти й шукай!
Два брати, Сашко та Мишко, сперечалися вже п'ять хвилин. Сашко шукав і не міг знайти свого улюбленого капелюха. Час спливав, а річ все не знаходилася. Сашко був роздратований. Мишко був спокійніший і взагалі розумніший за брата.
- Так, Сашко, заспокойся. Я твого капелюха дійсно не брав. Це означає, що він десь тут. Щоб його знайти, треба поміркувати...
- Шукати треба, а не міркувати!
- Ні. Ти вже шукав. Тепер поміркуємо. Коли ти останнього разу його бачив?
- Коли вчора зі змагань повертався. Я тоді перше місце взяв. Пам'ятаєш?
- Авжеж. Ти забіжав у кімнату, закричав, що ти - чемпіон, і... що?
- Що?
- Ти зірвав з голови свого капелюха і підкинув його вгору. А потім став стрибати як мавпа... Пригадуй. Підкинув вгору, але не зловив. І на підлозі його нема...
Брати одночасно подивилися вгору. Там, зачепившись за ріжок люстри, висів капелюх.
Однажды, когда мы были на даче с семьей,к нам в дом забрел рыжий кот васька. нам не хотелось его выгонять, и по-этому мы оставили его дома. потом мы поехали, чтобы купить молока, в магазин. вернулись, положили три пакетика в холодильник. позже все разошлись по своим делам: папа- рыбачить, мама- ухаживать за садом, а я- делать на лето. я уснул сразу же, потому что делать на лето было немного скучно. а васька, тем временем, забрался на подоконник и начал лежать на нем. потом домой пришла мама, открыла холодильник, молоко положила на стол и ушла. тоже пошла спать. просыпаемся мы на утро и глядим: нету молока на столе, а васька лежит на диване и мурчит, облизываясь. я развожу руками в сторону и подхожу к нему: "васька, что за дела такие? ? " а кот не отвечает. я посмотрел на стол, заметил там капельки молока. потом посмотрел под стол и нашел там разорванный пакет и лужицу белого счастья под ним. васька подошел к лужице и начал из него лакать. вот так вот мы и узнали, кто выпил все молоко.
Справа про капелюх, що зник
- Та не брав я твого капелюха!...
- А хто? Більше ніхто до кімнати не входив з вчорашнього вечора!
- Ти його загубив, ти й шукай!
Два брати, Сашко та Мишко, сперечалися вже п'ять хвилин. Сашко шукав і не міг знайти свого улюбленого капелюха. Час спливав, а річ все не знаходилася. Сашко був роздратований. Мишко був спокійніший і взагалі розумніший за брата.
- Так, Сашко, заспокойся. Я твого капелюха дійсно не брав. Це означає, що він десь тут. Щоб його знайти, треба поміркувати...
- Шукати треба, а не міркувати!
- Ні. Ти вже шукав. Тепер поміркуємо. Коли ти останнього разу його бачив?
- Коли вчора зі змагань повертався. Я тоді перше місце взяв. Пам'ятаєш?
- Авжеж. Ти забіжав у кімнату, закричав, що ти - чемпіон, і... що?
- Що?
- Ти зірвав з голови свого капелюха і підкинув його вгору. А потім став стрибати як мавпа... Пригадуй. Підкинув вгору, але не зловив. І на підлозі його нема...
Брати одночасно подивилися вгору. Там, зачепившись за ріжок люстри, висів капелюх.