уже важливим у творчій спадщині письменника В. Підмогильного був роман ” Невеличка драма “, закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого “Вальдшнепами” М. Хвильового, “Майстром корабля” Ю. Яновського, “Робітними силами” М. Івченка. Та боротьба з “попутниками” набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з’явитися лише в журнальній публікації (“Життя і революція”.- 1930.- № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932-1933 рр. упали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.
Все действие в комедии происходит в доме Фамусовых. Служанка Лиза заставляет " бить" часы, чтобы предупредить свою хозяйку Софью об наступлении утра, ибо последняя всю ночь беседовала с секретарем отца Молчалиным. Появляется Фамусов... и дочь,.. и секретарь придумывают свою историю о том, как они появились в комнате в одно время. Приезжает Александр Чацкий, влюбленный в Софью. Он дает меткие характеристики общим знакомым, резко в монологах и диалогах выступает против крепостного права, против неверной системы образования и воспитания... Софье это не нравится ... и она первая на балу пускает сплетню о сумасшествии Чацкого. До этого Александр Андреевич Чацкий пытается выяснить, кто его девушке нравится и почему. К концу комедии становится понятно, что Молчалин прикидывался влюбленным в Софью, потому что она дочь начальника. Чацкий вообще остается один. Его никто не слышит, от него все отворачиваются. Наш герой покидает Москву.
уже важливим у творчій спадщині письменника В. Підмогильного був роман ” Невеличка драма “, закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого “Вальдшнепами” М. Хвильового, “Майстром корабля” Ю. Яновського, “Робітними силами” М. Івченка. Та боротьба з “попутниками” набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з’явитися лише в журнальній публікації (“Життя і революція”.- 1930.- № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932-1933 рр. упали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.
Объяснение: