Глава 1. Развалины
В маленьком провинциальном городе Княжье-Вено, главным украшением которого является здание тюрьмы, живёт мальчик Вася. На окраине есть пруд, с островом. Полуразрушенный замок стоит в середине его. Это строение окутано старыми преданиями и привлекает мальчишек своей таинственностью. Там живут бедняки, не имеющие дома. Ими руководит старый Януш, бывший графский слуга. Однажды он с выселил из развалин неугодных ему людей и оставил только католиков, которые по в городе милостыню. Остальным пришлось покинуть остров. Мальчику было жаль несчастных, которых выгнали в непогоду на улицу.
Глава 2. Проблематические натуры
Несколько дней изгнанники бродили по городу, беспокоя жителей, но вскоре куда-то пропали. Говорили, что они укрыли возле заброшенной часовни. Только иногда их можно было встретить на улицах. Среди них были знаменитые личности. К примеру, выживший из ума старик, которого называли «профессор». Он без всякого смысла ходил по городу и бормотал что-то неразборчиво себе под нос. Спившийся чиновник Лавровский представлял неприглядное зрелище по сравнению с тем щеголем, каким был раньше. Скучающие бездельники развлекались, издеваясь над ним. Но «отбросы общества» стояли друг за друга горой. Защитникам бедного сумасшедшего приходилось отбиваться с кулаками. Пан Туркевич объявил себя генералом и требовал от окружающих почёта и уважения. Предводителем всех тёмных личностей являлся таинственный Тыбурций Драб. С виду он был похож на обычного дворового мужика, но отличался глубокими познаниями истории и латыни. С ним вместе жили Валек, мальчик девяти лет и трёхлетняя девочка Маруся.
Глава 3. Я и мой отец
Вася живёт с сестрой Соней и отцом, который погружён в свою печаль по умершей жене. Работая судьёй, мужчина пользовался уважением за честность и принципиальность. Сыну он меньше уделяет внимания и поэтому мальчик целыми днями бродит по городу с друзьями. Васе хотелось бы, чтобы отец поговорил с ним, приласкал, но строгость и угрюмость отталкивали. Сын очень тоскует по матери.
Объяснение:
В світі дорослому і жорстокому, серед щоденної метушні, проблем, негараздів і невдач, ми дуже часто кам'яніємо серцем і забуваємо дорогу в світ дитинства, подарований нам казкою. Закидуємо спогади з цього незбагненного казкового світу в далекий ящик, разом з дитячими книжками, на сторінках яких ховається наше дитинство.
"Мандрівний замок Хаула" - одна з найбільш чудових книжок, яку я коли-небудь читала. Добра, казкова, іронічна, барвиста й жива історія. Для дітей ця книжка, як казка-двері в інший світ, з ненав'язливою, але відчутною мораллю в кінці. При читанні в більш зрілому віці відкриває, давно втрачені, двері в дитинство. Сама прочитала її, коли шукала схованку від проблем цього світу, коли на душі було важко і боляче. Звісно, книжка проблем не вирішує, але лікує. Хоч на кілька годин загороджує від стихій реальності. Вона нагадує, що дива існують, варто лише повірити.
Хочеться відзначити дуже яскраві характери - це далеко не нудотно позитивний Хаул, і не така солодкаво добра Софі. Все просякнуте іронією і по-доброму спорідненим єхидством. Прекрасні живі діалоги, забавні ситуації - все це в достатку. Весь сюжет - головоломка і купа несподіванок, хоча чого ще чекати від зовсім казкового світу. Так і хочеться вирушити в цей чудовий світ услід за Хаулом, Майклом, Софі! Якщо додати до цього бездоганну мову і стиль автора, виходить приголомшлива атмосфера книги, створюється один з кращих казково-фантастичних творів. Англійські казки володіють непередаваною чарівністю, і здається, що максимум цієї чарівності Діана Вїнн Джонс вклала в «Мандрівний замок». Незважаючи на певні казкові рамки, сюжет насичений, незвичайний, і тому прочитати книгу можна на одному диханні.
Не позбавляйте себе дитинства, скільки б років Вам не було. Шукайте дорогу назад, постукайте в двері казки. А якщо заблудились, "Мандрівний замок Хаула" вкаже правильний шлях.
