Я люблю свою Батьківщину тому,що я тут народилась ,виросла і живу.Мої батьки,сестри,брати є українцями.Розмовляю рідною мовою, знаю традиції свого народу.Знаю кожен куточок в якому я побувала або народилась.І все таке знайоме ,рідне . Знаю ,що на моїй Батьківщині найродючіші землі ,найбагатші ліси,найпрекрасніші місця на Землі .Але не важливо маленька вона чи велика.Головне те ,що вона твоя і щоб не сталось, ти можеш повернутися до неї і знати ,що тебе там завжди чекають .Не важливо хто чекає ,важливо ,що чекають.
Название рассказа начинается с вопросительного слова.Но это не вопрос: автор будет рассказывать,из-за чего плачут лошади.Название расказа отражает его тему. Рассказчик говорит: "В каждом из нас, должно быть, живет пушкинский вещий Олег".Он искал останки своего коня,который погиб в войну.И не нашёл.Чувство благадарности к коню толкнуло его на этот поступок. Рассказчик обманул Рыжуху в том,что не сумел честно ответить на её вопросы, не захотел углубляться в них, испугался ответственности. Именнно поэтому он себя ощутил"существом такой же лошадиной породы", то есть кто-то так же ответит и на его вопросы.
