Кирилл и Мефодия были братьями. Родились в Византии. Кромке них у родителей было 5 детей. Братья прилежно учились, особенно изучали церковные книги. Братья хотели донести идеи церкви до каждого, сделав их понятными. Они добивались этого от императора. Для этого они создали глаголицу. Первую славянскую азбуку. (Не путать с кириллицей)
Объяснение:
Объяснение:
«Епічний театр» (нім. episches Theater) — театральна теорія драматурга і режисера Бертольта Брехта, що зробила значний вплив на розвиток світового драматичного театру[1]. Теоретично розроблені Брехтом методи побудови п'єс і спектаклів: поєднання драматичної дії з епічною розповідною, включення в спектакль самого автора, «ефект очуження» як б представити явище з несподіваного боку, а також принцип «дистанціювання», що дозволяє акторові висловити своє ставлення до персонажа, руйнування так званої «четвертої стіни», що відокремлює сцену від залу для глядачів, і можливість безпосереднього спілкування актора з глядачем — міцно увійшли в європейську театральну культуру.
Свою теорію, що спирається на традиції західноєвропейського «театру вистави», Брехт протиставляв «психологічному» театру («театру переживання»), який пов'язують зазвичай з ім'ям К. С. Станіславського, саме для цього театру розробив систему роботи актора над роллю. При цьому сам Брехт, як режисер, в процесі роботи охоче користувався і методами Станіславського і корінну відмінність бачив у принципах взаємин між сценою і залом для глядачів, в тому «надзавданні», заради якого ставиться спектакль. В останні роки Брехт готовий був відмовитися від терміну «епічний театр», як занадто розпливчастого, але більш точної назви для свого театру не знайшов [2]. Ідеї Брехта захопили найбільших театральних режисерів другої половини XX століття, Жан Люк Годар переніс їх і в кінематограф [3]; але сформульовані драматургом принципи були розраховані на тих, хто, за його словами, «заслуговує звання художника», і найменш продуктивним виявилося буквальне слідування його теоретичним есе.
В книге «Земля родная» Д.С. Лихачёв обращает наше внимание на различные стороны современной жизни.
В главе «Молодость — это вся жизнь» учёный пишет о том, как важно в молодости формировать свой характер, круг близких людей.
В главе «Искусство открывает нам большой мир» говорится о внутреннем интернационализме, высокой культурной терпимости русских людей.
Глава «Учиться говорить и писать» привлекает наше внимание к во ответственности человека за сказанное им слово, к необходимости серьёзной работы над своим языком.
Объяснение:
Просветители славян, создатели славянской азбуки. Были братьями, родились и выросли в городе, в богатой семье. Поэтому естественно они знали славянский язык.