Лорд Генрі Воттон у романі “Портрет Доріана Грея” – це ідеолог, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди. Він старший за Доріана Грея на десять років. Це багатій, витончений естет, що кохається у красі й відмежовується від потворного, бридкого у житті. Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів. Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність. Стверджуючи вседозволеність, лорд Генрі, на перший погляд, сам ніби нічого неморального не робить — не вбиває, не зраджує, не грабує. Але він отримує величезне задоволення від необмеженої влади над душею Доріана: «Та й самий вплив твій на іншу людину — як він зачаровує!» У Генрі Уоттона поєднуються байдужість, егоїзм із здоровим глуздом та обережністю, які не дають йому зіпсувати собі репутацію, зашкодити собі. Його називали «принцом парадоксу», і саме цим він привабив молоду людину й зміг на неї так вплинути.
Дети войны. Нет более щемящего душу словосочетания. Но война подняла на защиту Родины всех, от мала до велика. Мужество, смелость, решительность, преданность проявляли на фронте не только взрослые, но и дети.
Ваня Солнцев, сирота подобранный артиллеристами, тоже мечтал защищать родную землю Он упорно сбегал при попытке отправить его в тыл в детский дом и снова возвращался на линию фронта с зачислить его в солдаты. В его жизни не было места привычным детским играм, но, не смотря на это, он был веселым, заводным, находчивым и отважным. Артиллерийский полк принял юного бойца как сына. Орудийный расчет стал его новой семьей. А командир хотел усыновить после войны. Но судьба распорядилась иначе.
Всем настоящим и будущим защитникам своей страны посвятил В. Катаев свое произведение "Сын полка". Он показал нам не одну суровую страницу военной летописи. Имена детей вписаны в неё красным - цветом боли, памяти и любви.
Объяснение: