Рассказ Н. В. Гоголя "Ночь перед Рождеством" - это одно из моих самых любимых произведений среди писателей-классиков. Оно пропитано некой загадочностью и волшебством. Читая этот рассказ, я вспоминала постановку спектакля в театре Оперы и Балета (напишешь любой театр, только посмотри по своему городу, в котором он идёт), на который мы ходили вместе с подругой. Особенно мне понравился чёрт, который украл луну. Ему присущи человеческий качества, поэтому я его воспринимаю как живого. Гоголь прекрасно отображает описание его внешности. "узенькая, беспрестанно вертевшаяся и нюхавшая все, что ни попадалось, мордочка оканчивалась, как и у наших свиней, кругленьким пятачком, ноги были так тонки, что если бы такие имел яресковский голова, то он переломал бы их в первом козачке. ... ." Чёрт настоящий проказник и очень хитёр, эти качества его характера очень хорошо показаны в описании эпизодов о том, как он воровал луну и заигрывал с ведьмой. Ещё одним не менее главным и интересным персонажем является Вакула. Он страдал из-за неразделённой любви к Оксане. И уж было хотел утопиться, но в мешке оказался чёрт. Этот эпизод очень сильно запал в мою душу. Кузнец Вакула - это один из моих любимых героев этого произведения. Я считаю, что Гоголь - настоящий гений своего дела. Ему удавалось вселить жизнь в то, чего не существует. И его произведение "Ночь перед Рождеством" тому прямое подтверждение. После прочтения этой повести, я ещё больше стала (стал) ценить творчество этого писателя. Нам есть кем гордится.
Объяснение:
Ахілл — наймогутніший герой ахейців, ідеальний епічний герой. Він один із найсильніших та найсуперечливіших образів Гомера. Із самого початку поет відзначає надзвичайно запальну вдачу героя:
…Так він промовив. І гірко Пелідові стало, і серце
В грудях його волохатих між двох рішенців завагалось: Вихопить зразу із піхов при боці свій меч гостролезий
І, проклавши дорогу крізь натовп, Атріда убити
Чи побороть в собі гнів і палке заспокоїти серце?…
Гомер констатує боротьбу між розумом і гнівом у головного героя, проте повністю внутрішній конфлікт він не розкриває
На полі бою Ахілл — втілення непереборної, руйнівної сили та звіриної помсти. З плином часу у творі виявляються й нові риси Ахілла: м'якість, пасивність. Наприклад епізод, де він скаржиться матері Фетіді на втрату коханої Брісеїди. Можна простежити його прив'язаність і любов до Патрокла, турбота за його життя. До Пріама, він ставиться із чуйністю, Ахілла зворушують його сльози. Ім' я героя часом супроводжує епітет «короткочасний», але він сам, знаючи про близьку загибель, свідомо не намагається втекти від неї.
Таким чином в Ахіллі уживаються два протилежних начала: люта злоба, жорстокість та ніжність. Саме ці риси характеру роблять його одночасно і могутнім воїном і наївно безпорадним. Тож, образ Ахілла є втіленням героїчного начала і відданості своїм інтересам та батьківщині. Ахілл — найвидатніший трагічний герой античної літератури.