с сочинением по поэме Василий Теркин,по плану: 1.Тезис (ответ на во поставленный в теме сочинения) 2.Доказательства (примеры из прочитанных произведений со своими комментариями) 3.Вывод (О чем заставляют задуматься прочитанные произведения о войне
В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами.
1. Привидом Марлі прилетів до Скруджа 2. Привид попереджає Скруджа 3. Перші 3 духи Часу 4. Скрудж в минулому Різдві 5. Дух і Скрудж полетіли в дім до Боба Кречета 6. Скрудж побачив свою могилу 7. Переродження Скруджа 8. Обід у його племіника Фреда. Или этот или внизу ещё один: 1. До багача Скруджа навідується племінник 2. Поява привида померлого товариша 3. Перший дух: повернення в минуле 4. Другий дух: Скрудж навідується до сім’ї свого писаря та дізнається про страшну хворобу його сина 5. Третій дух: майбутнє. Скрудж дізнається, як про нього будуть говорити після його ж смерті, якщо він не зміниться 6. Зміни в житті Скруджа
В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами.