Теоретичне значення роботи полягає у збагаченні уявлень щодо жанрово-стильових особливостей художньої прози В.Г. Короленка. На підставі поглибленого аналізу творчості письменника підтверджується думка про те, що він відкрив нові можливості художнього пізнання світу й людини. Доводиться, що синтез жанрових структур у творчості В.Г. Короленка відповідає найбільш характерним тенденціям літературного розвитку кінця ХІХ - початку ХХ століть, що його індивідуальна творча манера формувалася не лише у руслі розвитку традицій класичного реалізму, але й під впливом модерністських течій, зокрема, неоромантизму й імпресіонізму.
Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у практиці вузівського та шкільного викладання курсу російської літератури ХІХ - ХХ століття, у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених творчості В.Г. Короленка, а також при підготовці навчальних посібників.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Основні її положення викладені у доповідях на наукових конференціях, зокрема: VІІ Міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» (Полтава, 2004), VІІІ Міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» (Полтава, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики» (Горлівка, 2005), Кримській науковій конференції «Литература и русская глубинка» (Сімферополь, 2005), Всеукраїнській науковій конференції «Література в контексті культури» (Дніпропетровськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «VII Короленківські читання» (Полтава, 2009), Всеукраїнській науково-практичній конференції «VIII Короленківські читання» (Полтава, 2010), ІХ Міжнародному науковому симпозіумі «Русский вектор в мировой литературе: крымский контекст» (Саки-Євпаторія, 2010), а також на науково-практичних конференціях викладачів і студентів Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (2004-2006 рр.) і Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (2006-2009 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 12 публікаціях, у тому числі в 5 статтях, які опубліковані у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.
ответ:Очень интересно стихотворение Н. Заболоцкого «Вечер на Оке» . Оно привлекло мое внимание уже самим названием. Я поняла, что речь пойдет именно о красоте природы . Я люблю бывать на природе летними вечерами, ведь вечер – самое интересное время суток, когда природа отдыхает от дневных трудов, когда солнце, опускаясь за горизонт, делает мир особенно загадочным, когда на небе – целая палитра красок…
Во вступительной части стихотворения говорится о том, насколько красив и разнообразен пейзаж, вот только красота эта «открыта не для каждого и даже
не каждому художнику видна» . Лексический повтор концентрирует внимание читателя на идее произведения: лишь тому природа подарит «подлинную радость» и счастье, кто понять её, почувствовать свое духовное родство с ней, став на какой-то момент не просто художником, а творцом: поэтом, скульптором, музыкантом, живописцем…
Композиция астрофическая, но я бы выделила четыре смысловые части. За вводным предложением следует второе четверостишие, микротема которого – «утренняя природа» . Волшебству, колдовским чарам пока ещё не пришло время: природа обременена «трудом лесов, заботами полей» (образ природы-труженицы создан здесь с олицетворения) . Она «смотрит с неохотой» на людей, которые в своих повседневных заботах, не замечают красоты окружающего мира, о чем и говорит эпитет «не очарованных» (не очарованных людей) . За день нужно многое сделать, всюду успеть… Что ж, это закономерно и неизбежно. Главное, суметь остановиться, отрешиться от всех проблем и забот, дать увлечь себя в мир сказки, снова стать ребенком, которого завораживают чудеса… В третьей части (микротема – «преображение природы» ) речь идет о том, как оживает, возрождается в лучах заката природа. Метафора «обыденности плотная завеса» , «грудь реки приникнет к небосводу» , «из белых башен облачного мира сойдет огонь» , олицетворение «вздохнут леса» , сравнения «как будто под руками ювелира» , «как бы сквозь прозрачное стекло» , эпитеты «влажно и светло» , оксюморон «в нежном… огне» переносят читателя в особый мир, который имеет власть над тобой, манит и околдовывает… В заключительной части автор подводит итог сказанному ранее:
Горит весь мир, прозрачен и духовен,
Теперь-то он поистине хорош,
И ты, ликуя, множество диковин
В его живых чертах распознаешь.
Люди могут измениться вместе с миром: гипербола «горит весь мир» , эпитеты «прозрачен и духовен» , метафора «в живых чертах» показывают, что это уже совсем не та природа, которая была представлена нам в начале стихотворения, да ведь и люди «множество диковин» , ликуя, распознают в чертах обновленного мира. Так вот оно, счастье!
Это стихотворение – это не просто описание красоты природы, а философское размышление о смысле жизни, о счастье, о духовности, о любви.
Объяснение: