•Античная культура – колыбель человечества•
1. Древняя Греция(вступление)
Небольшая страна Греция, где почти весь год тепло и безоблачно, где на плодородной почве растет сладкий и сочный виноград, а в море много вкусной рыбы, стала родиной античной культуры, которую называют колыбелью человечества. Образцы этой культуры и сегодня вдохновляют, рассказывая о красоте человеческого тела и духа. Большая часть первых научных открытий и достижений человечества появилась именно здесь, на небольшой части Балканского полуострова и Эгейских островов. Здесь же в воображении древних греков возникло первое объяснение мироздания.
2. Появление религии и мифов
Жизнь древнего человека сильно отличалась от нашей. Жить в одиночку было опасно – люди объединялись в племена. Весь мир был полон загадок, неизведанного и враждебного. Это было время, когда люди мало знали о наблюдаемых ими явлениях природы. Почему гремит гром и сверкают молнии? Почему смертен человек? Почему день сменяется ночью? Почему бушует в море буря, и почему гибнут морские путешественники? Объяснений этому не было.
Зародившаяся религия толковала все, что происходит с человеком, как результат действия некой божественной силы. Так появились первые древнегреческие сказания о богах. Богатое воображение рисовало ожившие стихии, первых верховных правителей и их борьбу. Эти мистические сказания греки называли мифами.
3. Античные мифы и их персонажи
В переводе с греческого языка «миф» – это «повествование». В мифах ярко и неповторимо рассказывается о постепенном воцарении порядка, о борьбе титанов с новыми богами, о многочисленной родословной олимпийского громовержца Зевса, о невероятных приключениях героев, родившихся в браке людей и богов.
Пусть тебя не удивляет это. Когда создавались эти предания, человек переносил общинно-родовые отношения на природу, они были ему более понятными. Вот почему и природа, и земля, и небо, и боги воспринимались древним греком как большой род. Все казалось живым, и человек верил во все безоговорочно. Он еще не покорил природные стихии, поэтому существа, правящие ими и возникающие в его сознании, превосходили его по силам и представлялись чудовищами. Со временем содержание мифов изменилось. Прекрасны Аполлон, Афродита, Афина. Человек восхищался их красотой, поступками. Греки считали своих богов бессмертными и всесильными.
4. Вывод(заключение)
тысячелетия, а древнегреческие мифы и сегодня любимое чтение многих поколений ребят и взрослых. Их любят не только потому, что они рассказывают об очень интересных приключениях Одиссея, аргонавтов и других персонажей; мифы по-прежнему дороги тем, что сохранили в себе народное стремление к красоте, добру и справедливости.
Объяснение:
Як не банально це звучить, вже біографія Азімова схожа на захоплюючий роман. Він з'явився на світ в Радянській Росії, в містечку Петровичі під Смоленськом. Сталося це доленосна подія 2 січня 1920 року, а вже в 1923 сім'я Озимових (так спочатку звучало прізвище його батьків) емігрувала до Сполучених Штатів. Літературна кар'єра Азімова почалася шістнадцятьма роками пізніше, з оповідання "Загублені у вести", опублікованого в журналі "Amazing Stories". З тих пір публікації посипалися одна за одною, і незабаром Айзек став одним з найактивніших діячів американського фендому, завсідником форумів і конвентів, душею суспільства, чарівним і куртуазним. Заняття літературою не заважали і науковій кар'єрі. Вчорашній емігрант, він зумів блискуче закінчити середню школу, потім-Хімічний факультет Колумбійського університету, стрімко отримати вчений ступінь і до 1979 стати професором у своїй альма-матер.
Однак головні досягнення Айзека Азімова, безсумнівно, лежать в області літератури. Тут, правда, не обійшлося без деякої частки везіння. Першою ж людиною зі світу наукової фантастики, з яким особисто познайомився юний Айзек, був Джон Вуд Кемпбелл. Легендарний редактор журналу " Astouding SF "зіграв неоціненну роль у становленні американської фантастики" золотого століття", особисто випестував ціле покоління блискучих письменників — від Роберта Хайнлайна до Генрі Каттнера і Кетрін Мур. Кемпбелл не тільки володів вражаючим нюхом на таланти, але і буквально засипав своїх улюбленців цілим градом ідей, багато з яких знайшли втілення в повістях і розповідях тих, кого ми сьогодні називаємо класиками НФ. Зрозуміло, Джон Кемпбелл не міг пройти повз Азімова, хоча лише дев'ятий із запропонованих Айзеком оповідань побачив світ на сторінках його журналу. Як і багато товаришів по цеху, письменник на все життя зберіг вдячність Кемпбеллу-людині, завдяки якому американська фантастика всього за кілька років зробила гігантський еволюційний стрибок.
Про творчість Айзека Азімова написана сила-силенна статей і книг — в тому числі, двотомник спогадів самого письменника. Одне перерахування його літературних нагород зайняло б кілька сторінок прибиральним шрифтом. На рахунку Азімова п'ять "Хьюго" (1963, 1966, 1973, 1977, 1983) і дві "Неб'юли" (1972, 1976) - найавторитетніших премій у світовій фантастиці. Однак куди важливіше те, що його численні книги досі переводяться і перевидаються у всьому світі — в тому числі, твори, створені понад півстоліття тому.