На картине Сирень в окне Кончаловский изобразил стоящий на подоконнике роскошный букет. Свежесрезанные ветви сирени светло-фиолетового, лилового и нежно-голубого цвета стоят в золотистой вазе. Благоухающие грозди срезаны вместе с зелеными листьями. От этого букет выглядит более натурально.
Художник писал картину в ясный солнечный день. Через распахнутое окно видна сочная зелень травы и деревьев. На фоне зелени и светлой тропинки в саду букет сирени смотрится особенно красиво. Одна веточка фиолетового цвета лежит на подоконнике. Автор намеренно положил ее отдельно, чтобы мы смогли получше рассмотреть мелкие цветочки, из которых состоит сиреневая гроздь.
Ваза с цветами стоит на деревянном подоконнике, окрашенном в белый цвет. Солнечные лучи, освещая подоконник, падают и на сирень. Они добавляют ярким цветам дополнительные оттенки. Светлые кисти выглядят словно перламутровые, а в лиловые добавляются оттенки фиолетового, синего и красно-бурого цвета.
Объяснение: краткое и простое сочинение
1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".
2. "Поїзд летів, повний людського гаму".
3. "Врешті ми вдома".
4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".
5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".
6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".
7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".
8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".
9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".
10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".
11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".
12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".
13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"
14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".
15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".
16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."