1) Учиться говорить и писать нужно все время.
2) Язык – самая большая ценность народа, на котором он думает, говорит и пишет, который формулирует наши мысли.
3) «…нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу». (И. С. Тургенев.)
4) Язык – важнейший показатель умственного развития человека, показатель культуры народа.
5) «Встречают по одежде – провожают по уму».
6) Слова – «плевки».
7) Язык человека – это его мировоззрение и его поведение.
8) Говори так, чтобы словам было тесно, а мыслям просторно.
9) Выступая перед слушателем следите за временем.
10) Выступая перед слушателем следите за тем, чтобы ваше выступление было интересно.
11) Главная мысль в выступлении, которой подчинены все остальные.
12) Уметь хорошо писать надо всем!
13) Дайте оценку своим собственным словам, поступкам.
14)Вывод. Д. С. Лихачев советует, наказывает нам хранить чистоту языка, чтобы быть интересным собеседником, соблюдая чеховское правило: «Краткость – сестра таланта», стремясь к образности и выразительности языка; для этого надо учиться упорно и терпеливо.
P.S. а теперь выбирай что тебе нужнее;)
Коли я влітку жила у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.