Война-это страшное время. Сейчас мы не можем говорить о ней, так как не знаем через что наши деды и прадеты, но остаётся только память о этом трагическом минулом. Это память-книги. Книги написаны сорок, пятьдесят, лет назад…
Все их авторы войну рядовыми или офицерами и были тогда очень молодыми людьми.
Эти книги — не для детей.Их надо читать когда человек и хочет стать взрослым. Читатели вынуждены пережить войну заново. И этими отвжными и талантливыми писателями были: Балтер Б.И. До свидания, мальчики!, Воробьёв К.Д. Убиты под Москвой, Бакланов Г.Я. Пядь земли, Казакевич Э.Г. Звезда, Богомолов В.О. Иван; Зося,Носов Е.И. Красное вино победы,Астафьев В.П. Где-то гремит война.
всем героям, которые подарили нам эту замечательную жизнь! Мы их никогда не забудем!
Пізнавати світ від народження до смерті, проникати в його таємниці й премудрості — властиво людям Сходу, різним його націям і народностям. Пошуком сенсу життя, причин його швидкоплинності й різноманіття його форм з давніх часів зайняті думки і японських філософів. Японія — країна найбагатшої культури, неосяжних знань, численних відкриттів, дивних традицій. Книга віршів для будь-якого японця — джерело життєвої сили й духовного збагачення, необхідного, як повітря й сонце (у такий б відбувається в Східній Азії спілкування «від духу до духу»).
Особливе місце в ліриці японців займає пізніший за часом виникнення жанр хайку (або хоку), що є ніби усіченим танка.
Один із кращих постів, що працювали в жанрі хайку, — Мацуо Басьо (1644—1694). Басьо перетворив хайку, що буквально означає «гумористичні вірші», на серйозний жанр пейзажної лірики. Його поезія, наповнена глибоким філософським змістом, пильною увагою до внутрішнього світу, прагненням проникнути вдушу явищ природи, вирішує проблеми пізнання дійсності з позицій любові дожиття й людини. У творчості Мацуо Басьо здобули високе звучання події щоденного життя людини.