Князь Ігор у "Слові..." зображений хороброю та благородною людиною. Для нього характерні сувора, спокійна відвага та рішучість. Він нехтує "знаменнями" так само, як будь-якою небезпекою взагалі. Головні рушії його поведінки — честі, і слава.
Князь Ігор має усі риси ідеалізованого, справжнього оборонця рідної землі —— вірність, відданість Батьківщині, стійкість, хоробрість, енергійність, мужність тощо. Відступити перед небезпекою йому здавалося ганебним. Коли вислані вперед розвідники сповіщають йому про несприятливість становища для руського війська, Ігор каже: "Якщо так вернутися, не бившись, сором буде нам гірше смерті".
Але попри все на нього чекає поразка. "Краще ж би порубаним бути, ніж полоненим бути" — говорить він, та саме це йому і судилося — із золотого сідла він "пересів у сідло кощійове" (рабське). "А Ігорового хороброго полку не воскресити" з болем повідомляє автор.
Сказка Пушкина. У Пушкина в сюжете также, как и во многих народных сказках есть злая мачеха. У Пушкина царевна действительно умирает и лежит в гробу 3 дня (как и положено по христианскому обычаю). В сказке Пушкина есть бескорыстный героизм, готовность к самопожертвованию. У Карамзина царевич беспрепятственно попадает во дворец к царевне, а у Пушкина преодолевает трудности, трижды просит чтобы наконец-то увидеть свою невесту. Т. е понятно, что Пушкин делает королевича Елисея героем, который свою "потерявшуюся" любовь, что являлось главным элементом русских народных сказок. Хоть я очень люблю творчество А. С. Пушкина, но все-таки мне больше понравилась сказка Карамзина. Потому что у Карамзина колдунья просто наказывает нерадивого царя за то, что тот не пригласил её на пир, говоря ему, что его дочь, да и он сам проспит 300 лет, а потом все будет хорошо. А у Пушкина мачеха из-за чувства зависти желает сжить со свету прекрасную царевну.
Князь Ігор має усі риси ідеалізованого, справжнього оборонця рідної землі —— вірність, відданість Батьківщині, стійкість, хоробрість, енергійність, мужність тощо. Відступити перед небезпекою йому здавалося ганебним. Коли вислані вперед розвідники сповіщають йому про несприятливість становища для руського війська, Ігор каже: "Якщо так вернутися, не бившись, сором буде нам гірше смерті".
Але попри все на нього чекає поразка. "Краще ж би порубаним бути, ніж полоненим бути" — говорить він, та саме це йому і судилося — із золотого сідла він "пересів у сідло кощійове" (рабське). "А Ігорового хороброго полку не воскресити" з болем повідомляє автор.