Нежилой угол уютной комнаты (описывает эмоциональное состояние Слепцова);
плюшевый стул, как в приемной у доктора;
нелепые ночные сны и ослепительный блеск зимней природы;
удивление Слепцова, что его чувства живы;
воспоминания: мост - лето - сын;
вечерний приезд, гроб с телом доставлен в склеп;
Слепцов на могиле сына;
суровая тоска, сковавшая сердце;
комната сына: тетрадки, "мертвая" куколка, бабочки под стеклом;
Иван сооружает аршинную елку к праздничку;
Слепцов читает записки сына;
"я с нею так и не познакомился...";
мысли Слепцова о Рождестве и смерти;
звук из бисквитной коробки;
рождение громадной ночной бабочки.
Розказується про те, що в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж почала лютувати пневмонія.
"У невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, художники заснували колонію. Студія Сью та Джонсі розташовувалася нагорі триповерхового будинку. Вони оселилися тут у травні, а в листопаді в колонії почала лютувати пневмонія, забираючи десятки життів. Джонсі, мініатюрна й тендітна, також захворіла. Вона лежала непорушно і дивилася у вікно на глуху стіну сусіднього цегляного будинку. Одного ранку лікар сказав Сью, що для одужання Джонсі замало гарного лікування та догляду, необхідно, щоб вона сама захотіла одужати.
Сью робила тушшю малюнок для оповідання в журналі і раптом почула тихий шепіт Джонсі. Вона дивилася у вікно і лічила, скільки листків утрималося на старому плющі, який до половини заплів цегляну стіну. "Коли опаде останній листок, я помру",— сказала вона. Сью вмовила хвору не дивитися у вікно, доки вона не закінчить малюнок, а для цього їй необхідно покликати старого Бермана позувати."
Объяснение:
https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5694 Скорочений переказ десь на сторінку.