Контрольна робота з тем «Літературний детектив», «Світова новела»
Різнорівневі завдання
ІІ варіант
Початковий рівень (0,5 б)
1. Засновником жанру детективу є:
А) Агата Крісті;
Б) Андрій Курков;
В) Артур Конан Дойл;
Г) Едгар По.
2. Джонсі захворіла на:
А) дифтерію;
Б) пневмонію;
В) бронхіт;
Г) ангіну.
3. Укажіть неправильне твердження.
А) На пергаменті після нагрівання Легран побачив череп, кота, криптограму.
Б) Берман створив свій шедевр, захворів і помер.
В) Делла продала своє волосся за двадцять доларів і купила Джиму підвіску.
Г) У продавця чарівної крамниці були різні вуха і підборіддя схоже на ніс черевика.
4. Визначте тему твору Е. По «Золотий жук»:
А) розповідь про золотого жука;
Б) розгадування Леграном таємниці захованого скарбу;
В) розповідь проте, як Легран знову став багатим;
Г) пошук скарбів пірата Кіда.
5. Пістрява стрічка – це:
А) різнокольорова смужка тканини;
Б) хвіст леопарда;
В) болотяна гадюка;
Г) строкатий шарф вітчима.
6. Якою павутинкою піднімався з Кривавого озера Кандата, а за ним тисячі грішників?
А) блискучою;
Б) золотистою;
В) прозорою;
Г) сріблястою.
Середній рівень (1б)
7. Укажіть прізвище письменника, який зазвичай працював у жанрі новели. Він написав 287 творів цього жанру.
8. Детектив – це
9. Укажіть ім`я літературного героя, який був лікарем за фахом, любив екзотичних індійських тварин і на його совісті був не один злочин.
Достатній рівень (1б)
10. Установіть послідовність подій:
А) Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи.
Б) Лунає відчайдушний гавкіт ньюфаундленда.
В) Легран скосив траву і наказав копати під деревом.
Г) Дивна поведінка Леграна після того, як він виявив зображення черепа на папірці.
11. Установіть логічні пари:
А) Джонсі 1. слуга
Б) Джим 2. художниця
В) Джупітер 3. детектив
Г) Джип 4. чоловік Делли
5. маленький хлопчик
12. Установіть відповідність між героєм та реплікою:
А) Шерлок Холмс 1. «Це моя павутинка. Хто вам дозволив
чіплятися за неї?»
Б) Джупітер 2. «У нас справжні чари. Підробок не тримаємо.»
В) Делла 3. «… я показав би йому, що у мене не менше
сили, ніж у нього.»
Г) Кандата 4. «Хтось лишив свою голову на дереві, а во-
роння видзьобало все м`ясо до крихти.»
5. «… ніхто й ніколи не зможе виміряти мою
любов до тебе!»
Любовная лирика А. К. Толстого всецело связана с именем его жены — Софьи Андреевны Бахметевой (в первом замужестве — Миллер). Глубокая и многолетняя любовь предстает в этой лирике в романтически-возвышенном колорите. Любимая изображена как предмет восторга и поклонения, как высокий идеал. Поэтому в стихах, посвященных ей, почти вовсе нет бытовых деталей, эпизодов, по которым можно было бы восстановить подлинную историю их взаимоотношений, как это можно сделать по стихам Некрасова, Тютчева, Огарева. Нет в них и психологических коллизий. В них предстает высокое, поэтическое, но почти не меняющееся чувство самого поэта.
Вместе с тем любопытно, что это чувство уже испытало влияние общественного настроения, сформированного во многом демократизацией духовной жизни русского общества. Вот почему и героиня любовной лирики А. К. Толстого, несмотря на то, что была она женщиной вполне независимой, обладавшей достаточно сильным характером и волей, предстает в стихах человеком, много претерпевшим, нуждающимся в сочувствии и поддержке. Это отразилось не только в стихах, но и в письмах поэта. Так, он пишет С. А. Миллер в 1851 году: «Мне бы так хотелось освежить твое бедное сердце, так бы хотелось дать отдохнуть тебе от всей твоей жизни! Бедное дитя, с тех пор, как ты брошена в жизнь, ты знала только бури и грозы (имеются в виду роман Софьи Андреевны с кн. Вяземским, из-за которого был убит на дуэли один из ее братьев, затем неудачное замужество). Даже и в самые лучшие минуты, те, когда мы находились вместе, тебя волновали какая-нибудь неотвязная забота, какое-нибудь предчувствие, какое-нибудь опасение».
Одно из самых знаменитых стихотворений А. К. Толстого, положенное на музыку П. Чайковским. Встреча поэта с С. А. Миллер действительно произошла на балу, однако стихотворение — не документ и не воспоминание. На это указывают и явственно звучащие в нем переклички с лермонтовским «Из-под таинственной холодной полумаски», с пушкинским «Я помню чудное мгновенье», и те варианты, которые были у стихотворения. Так, начало второй строфы сперва читалось «лишь глазки лукаво блестели», это было точнее и по ситуации, и по характеру Софьи Андреевны. Однако А. К. Толстой предпочел «высокий» вариант печали, подчеркивая сочувствие к героине, жалость к ее страданиям.
(можно еще добавить пару стихов для примера)