Відповідь:
Гордій Чурай – батько Марусі.
• Був полум'яним патріотом,
• мужнім оборонцем своєї землі.
• Швидкий на розум,
• чистий серцем,
• Чурай не терпів кривди, знущання над людьми.
Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:
• "…пішов у смерть — і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб'є."
Мій батько так не вмів.
Він знав одне — боротись до загину.(Маруся про батька)
• Жили од нас за третім перелазом.
Мій батько співчував йому, невдасі.
Вони іще й парубкували разом,
і поженились десь у одночассі.
Матір Марусі була матір'ю по своїй суті,
"матір'ю усьому на землі" (дуже добра та чуйна людина).
Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:
"Тут двоє матерів, твоя і Божа".
• І серед того всього буйноцвіту —
вона одна, зоключена, стара.
І вже ніхто не вернеться ніколи.
І хата вмре... і я вже не прийду...
І лиш на схилах монастирські бджоли
бринять у монастирському саду...(роздуми Марусі про майбутнє матері)
Пояснення:
Почему в книге говорится именно о сопереживании? Не о сочувствии или сострадании? "А потому, - пишет автор, - что сопереживать, переживать вместе, можно только какие-то конкретные жизненные проблемы, которые частенько удаётся тут же решить или исправить".
Таким свойством, как сопереживание, обладают только добрые и отзывчивые люди. Такие, как врачи, нянечки и медсестры больницы, где лечатся дети-герои книги - Лева Зинченко, Пашка, Толик, Коля Кашкин. Они им перенести испытания, связанные с тяжелыми заболеваниями.