Своїм друзям Пушкін присвятив багато віршів, а особливий серед них — «19 жовтня 1825 року». 19 жовтня 1811 року — день відкриття Ліцею, і всі ліцеїсти вважали його своїм святом. Після закінчення Ліцею (1817) поет уже знаходився в засланні, у Михайлівському, і не зміг побувати на традиційній зустрічі випускників, створив це «послання» для них.
Объяснение:
тому , що для ліцеїстів пушкінського випуску дата заснування Ліцею —19 жовтня — була священною. Завершивши навчання, вони поклялися у вічній дружбі й вирішили щороку зустрічатися в День Ліцею. Їхня дружба — непорушне братство, союз однодумців — витримала перевірку часом.
В начале рассказа А. Чехова знакомит нас с жителями
города С. и их бытом. И вот в эту жизнь окунается молодой врач Дмитрий Ионыч Старцев. Бедный разночинец, «дьячковский сын», он полон сил, энергии, увлечен работой настолько, что даже в праздники не имеет свободного времени. Молодого Старцева интересует литература, искусство, театр. Д. И. Старцев поселился в Дялиже, в девяти верстах от города С. На работу Старцев ходил пешком, так как «своих лошадей унего еще не было». Семья Туркиных ему нравилась. Вспоминая о вечере, проведенном в доме Туркиных, Дмитрий Ионыч произносит: «Недурственно…» Эти воспоминания его радуют и волнуют. Особенно ему нравилась Котик: «Она восхищала его своею свежестью, наивным выражением глаз и щек… она казалась ему очень умной и развитой не по летам. С ней он мог говорить о литературе, об искусстве, о чем угодно.