Байка "Лисиця-жалібниця" (Леонід Глібов)
У тихому гаю Лисичка щастя мала,
Як у своїм добрі, жила, гуляла;
Ніхто її там не лякав,
І вдень, і ввечері там соловей співав,
І пташки пурхали, зозуленька кувала;
Скрізь зеленіло, все цвіло;
Так гарно, любо там було.
Лисиця так собі казала:
— От де по правді можна жить
І доленьку хвалить,
В добрі кохаться, всіх любити,
Ніколи зла і кривди не чинити! —
Якби ж то правдонька щербата не була,
То, може, й справді б так жила.
Раз, на калині недалечко,
Угляділа вона гніздечко;
Сиділи пташки там.
— Ох,— каже,— як не гріх котам
Таких малесеньких, безвинних не жаліти!
І їм же хочеться на світі жити…
Ну, вже коти! Десь на лихо вони
Вродились, вражії сини,
Не тільки вдень, вночі поживу бачуть,
Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть…
Зажерливих пройдисвітів таких
Я перевішала б усіх…—
І жалібниця щось сказати ще хотіла,
Аж пташки із гнізда додолу якось ляп,
Лисичка зараз хап та хап —
Прехорошенько всіх поїла…
Як жалібно співати почала,
А он на що звела!
Лукавий чоловік словами нас голубить,
Неначе всіх і жалує, і любить,
Для правди, для добра живе,
Як по воді пливе;
А ближче придивись ти —
І видно, що виля хвостом:
Помажу, мов, медком,
Солодше буде з’їсти.
Мазепа Иван Степанович-В поэме «Полтава» герои не только строят политические интриги и распри, но и большое внимание уделяют своей личной жизни. Гетман Украины, убеленный сединами старик, полюбил свою крестницу, дочь Кочубея, Марию. Параллельно этому, Мазепа ведет тайные переговоры со шведским королем, готовясь предать Петра. Кочубей, зная замыслы Мазепы, отправляет Петру сообщение, но оно возвращается к гетману, который настаивает на казни оклеветавших его. В конце концов, терпит поражение.
https://obrazovaka.ru/sochinenie/poltava/glavnye-geroi-harakteristika.html