вір роздум на тему Любов
Одною з найголовніших речей в нашому житті є любов. Почуття, яке оспівують у піснях, про яке скла змальовують у картинах та віршах. Без неї ми не уявляємо свого буття.
Любов між двома людьми народжується з маленької симпатії, повільно переростаючи в щось більше. Це коли людина тобі небайдужа, тобі настільки цікаво з нею, що ти не хочеш з нею розлучатися. Не помічаєш маленькі недоліки та загалом сприймаєш її такою якою вона є.
Кожен, напевно бачив закохану людину. До чого ж щасливі в неї очі! Вона ніби летить над землею, даруючи всім навколо якусь світлу радість. Закохана людина здатна на будь-якій подвиг і нерідко відкриває в собі талант до цікавого заняття.
Та любов буває різною. Наприклад, любов батьків до своїх дітей. Це, напевно, саме щире і краще почуття на світі. Ти можеш бути впевненим, що батьки ніколи не зрадять і завжди будуть поруч. Хоча і любов між батьками й дитиною не схожа на почуття між чоловіком і жінкою, це, безсумнівно, не менш захопливе явище.
Існує ще любов до Батьківщини, до рідного краю в якому ти народився. Де любо все що там є: дерева, луги, поля. В мене, наприклад, особливі почуття до мого отчого дому. Мені дорого все, що з ним пов'язано. Я дуже люблю свою сім'ю і знаю що вони люблять мене теж.
Насправді видів кохання є безліч - це і дружнє кохання, між бабусями та дідусями і їх онукам, та навіть любов до природи та до домашніх улюбленців.
Коли любов взаємна це прекрасно, але дуже часто трапляється навпаки. Нерозділене кохання дуже сумна річ, особливо в підлітковому віці. Коли молодим людям здається що це найбільша трагедія в їхньому житті. Це звичайно дуже сумно, але, як говорять у народі, "серцю не накажеш". Та часто така людина втрачає сенс життя і стає до всього збайдужілою. З часом любовні рани затягуються, залишаючи по собі неприємні згадки. Буває що після цього серце вже не здатне знов покохати. Та я вважаю що з цим потрібно боротися. У кожної людини є її друга половинка. Потрібно лише набратися терпіння і трохи почекати. Любові в цьому світі вистачить на всіх.
Источник: Твір роздум на тему Любов
Объяснение:
Пете не хотелось спать. Он вышел во двор и понял, что казаки тоже даже не вздремнули. Петя начал разговор с казаком Лихачевым о лошади по имени Карабах и о поездке, которая была накануне. Мальчик попросил наточить саблю перед боем, что и было сделано. Петя закимарил. Он был в волшебном царстве : черное пятно казалось пещерой, красное - огромным глазом чудовища, высокая фура - огромной башней, с которой можно лететь вниз целый день, а на фуре сидит не просто казак, а самый чудесный человек на Земле, да и гусар, пришедший за водой, - куда-то чудесно испарился.
Небо тоже казалось таинственным. Когда уходили облака, оно полностью расчищалось. Иногда казалось, что его можно достать рукой.
Пошел дождь, ржали лошади, кто -то храпел, вжикала сабля. А Пете слышалась музыка. Каждый инструмент играл по - своему. Если замолкал один, то мелодию подхватывал другой . Исполнялся какой-то торжественный церковный гимн. А Петя стал дирижером оркестра. В каждой ноте он слышал женские или мужские голоса, беседующие друг с другом.
Проснулся он прикосновения Лихачева, который уже наточил ему воинский инструмент.
Сон кончился. Из караульной комнаты вышел Денисов, и все стали готовиться к бою.
Объяснение: