Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» А.Конан Дойля. Це надзвичайно захоплюючий цикл детективних оповідань із одним головним героєм. У них розповідається про те, як неперевершений Шерлок Холмс разом зі своїм вірнім другом доктором Ватсоном блискуче розкриває черговий злочин, використовуючи знаменитий дедуктивний метод, який допомагає йому розплутувати найзагадковіші історії. Книга мене просто приголомшила, адже насолоджуєшся кожною главою, кожним абзацом…
Розповідь яскрава тим, що автор небайдужий у відношенні як до долі героїв, так і читачів. У класичних детективах таке зустрінеш нечасто. Люблю такі заплутані історії.
Ярема Галайда – це збiрний образ українського повсталого народу. Такої iсторичної постатi не було, це витвiр Т. Шевченка. Сам Шевченко пише: "Галайда вполовину видуманий". Шевченкознавцi пояснюють слово "вполовину" так: "видумана" поетом любовна сюжетна лiнiя Яреми – Оксани, а не сам герой поеми. Загально визнано, що головний герой поеми "Гайдамаки" – це повсталий народ. А Ярема – його типовий представник.
Хто вiн такий? Це наймит-попихач, над яким знущається загребу щий i жорстокий Лейба. Яремi доводиться багато працювати, у нього багато обов'язкiв. Ярема "гнувся", "нагинався", мовчки виконував роботу; заступитися за нього нiкому: це "сирота убогий". Але за наругу вiн не нарiкає, такої вже вiн вдачi: добрий, не мстивий, нiжний.
I все ж Ярема – "сирота багатий": вiн по-справжньому багатий душею, багатий на щиру дiвочу любов. Оксана його теж щиро любить. Оце щире, глибоке кохання є найвищим iдеалом Яреми, окрилює його, не дає занепасти духом.
Але сталася бiла: титаря убили, а Оксану украли. Без коханої вiн не уявляє собi життя. Особиста кривда робить його сильним i рiшучим. I все- таки не лише особистi iнтереси, а i вболiвання за свiй понiвечений народ роблять його месником. Ярема iде в гайдамаки. Йому дають прiзвищу Галайда, яке теж означає – бездомний, бурлака. Але тепер у нього є дiм, сiм'я, учителi – це Гонта, Залiзняк, козаки. Ярема хоче стати сторуким, вiн так люто ненавидить ворогiв свого народу, що коли й умре, говорить вiн, то з могили встане мучити шляхту. Ярема дуже змiнився: у нього "виросли крила", тепер вiн "неба достане, коли полетить". Спочатку Ярема-наймит дивував нас своєю рабською покiрнiстю, потiм романтичним нiжним коханням, а Ярема-месник вражає нас своєю грiзною силою, незвичайною хоробрiстю, а понад усе – якоюсь вулканiчною люттю до панiв i навiть жорстокiстю:
А Ярема – страшно глянуть -
По три, по чотири так i кладе…
Звичайно, Ярема – образ романтичний. А романтичне зображення героїв вимагає вiд письменника i прийому гiперболiзацiї, i емоцiйного викладу, i барвистого вислову. Ярема надiлений винятковими рисами, але не протиставлений народу. Вiн весь час з народом, роздiляє з ним ярмо неволi i радiсть перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака, i автор на цьому наголошує. Шевченко надiляє Ярему щастям наприкiнцi поеми: вони повiнчалися з Оксаною вранцi, а ввечерi вiн повертається в загiн Залiзняка, якому вiн став за сина:
Придбав Максим собi сина
На всю Україну.
Хоч не рiдний син Ярема,
А щира дитина.
За вiдданiсть народнiй справi прославився Ярема. Про нього складають пiснi. Важливо, що Ярема не гине. Вiн i такi, як вiн, мають передати наступному поколiнню естафету святої боротьби за святу волю.