ответ:Образование монгольской империи в начале 13-го столетия повлияло на весь ход развития и судьбы народов, населявших Центральную Азию. Оно коренным образом нарушило сложившиеся в этом регионе отношения и взаимосвязи населявших его племен и народов.
В 1218-1219 гг. монголы завоевали территорию соседних стран: земли Енисейских киргизов и бурят, государство Тангутов. Разгромив ослабленную от бесконечных войн Циньскую империю, заняли север Китая. После захвата Восточного Туркестана и Семиречья был открыт путь в Среднюю Азию, Закавказье и Европу, через юг Казахстана.
Поводом для вторжения послужила гибель в Отраре в 1218 году торгового каравана, посланного Чингисханом. Купцы были убиты по приказу наместника Хорезм-шаха в Отраре, Каир-хана, заподозрившего их в шпионаже из-за сбора информации военного характера.
Поход 150-тысячного войска Чингисхана начался в сентябре 1219 года. Огромное войско, поднимая столбы пыли до самого горизонта, двигалось по маршруту Великого Шелкового пути на запад, сея смерть и разрушения. Всюду, где проходили орды врага, оставались руины разрушенных городов, опустошенные селения. Беспорядочно, то тут, то там, валялись трупы людей и животных. Вороны беспрепятственно клевали их на пепелищах. Немногие аулы только тем, что успели уйти высоко в горы, куда не смогла подняться конница врага. Основную массу населения постигла страшная судьба. Не убивали только сумасшедших — их, отмеченных Богом, нельзя было трогать по древней монгольской традиции.
Объяснение:100*/. ответ правильный
Із тисяч народів і народностей світу майже 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.
У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. А рік той – тисяча дев’ятсот дев’яносто перший.
Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.
Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея.
Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно не сторичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.
Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне нищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних подій – муравйовські погроми, розстріляне Відродження 20-х, голодомор тридцять третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція "Вісла", чорнобильська трагедія.
Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.
Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.
Объяснение: