Мені сподобався "Портрет Доріана Грея". В цьому творі молодиий і надзвичайно гарний двадцатирічний красень приїздить у Лондон. Відомий художник за його до себе, щоб малювати його портрет. Герою поступово навіюють думку про те, що краса - відмичка до всіх замків, що она - секрет успіху та щастя. Повіривши в це, Доріан продає душу дияволу та замовляє портрет. Він бажає, щоб портрет старішав, а він, Доріан, залишався молодим и прекрасним.
Пройшли роки, у житті Доріана була любов, були розчарування, він поводив себе, як негідник. Коли він одного разу поглянув на портрет, то побачив, як жорстокі зморшки з"явилися біля рота. Портрет відобразив спотворену душу Доріана, це було страшно.
Краса приносила Доріану лише біду, він з кожним разом ставав усе більше потворним. Це відобразилась на обличчі душевна підлість.
Мене твір примусив замислитися над питанням, що таке краса? Це не краса тіла та обличчя, в жодному разі. Зовнішня краса, так іноді буває не лише в книгах, але і в житті, приносить багато горя тому, хто її має, і тим, хто з ним поряд. Буває й так, що гарна у молоді роки людина поступово втрачає красиві риси свого обличчя.
Не можна пишатися власною фізичною красою, треба бути вимогливим до себе, виховувати свою душу. Це найголовніше у житті, все інше другорядне - ось що я зрозумів, прочитавши твір Оскара Уайльда.
В сказке "Снежная королева" борятся силы добра и зла. Герда, главная героиня сказки, является представителем добра: она любит животных и им, она от всего сердца желает добра людям, и они отвечают ей тем же, даже Разбойница Герду и отпустила ее восвоясие. Добро всегда оказывается сильнеезла и одерживает победу. И не случайно все персонажи сказки сочувствуют Герде и стараются ей хоть чем-то А еще силу маленькой девочке придает любовь к ближнему, чувство дружбы Кая, Герда идет в царство всесильной и бездушной королевы , рискуя замерзнуть и быть ею уничтоженной. Герда не задумывается об опасности, поджидающей ее в поиске,она думает только о друге, переживает за него и готова сразиться со Снежной королевой друга Кая.Преданность дружбе, великая добродетельность делают Герду отчаянно смелой и решительной , а значит и сильной. Поэтому Герда и победила снежную королеву.
Повесть «Тарас Бульба» - удивительное по красоте и силе творение великого писателя Николая Васильевича Гоголя. Оно поражает читателей великой силой любви к своей Родине, к своему народу, стремлением к борьбе за независимость родной земли.
Главный герой повести – старый казак Тарас Бульба. Главную цель своей жизни видит он в борьбе за свободу родной земли. Ему не сидится дома, рядом с женой. Он хочет в Запорожскую Сечь, на волю, где есть разгуляться удалому казаку. Только там, среди товарищей, живет Тарас полноценной жизнью, там он вдыхает воздух свободы полной грудью.
Тарас Бульба – порождение своего тревожного, полного бранной сечи времени. В XV-XVII веках Украина переживала трудные времена. Порабощенная, разоренная, она всячески старалась отстоять свою независимость, сохранить свою религию и обычаи. За это борется атаман запорожского войска Бульба Тарас. С первых строк читатель видит прежде всего воина. Убранство его дома говорит само за себя. На стенах висят сабли и нагайки, невода и ружья, рог для пороха, уздечка для коня и путы. То есть, «светлица была убрана… во вкусе того бранного, трудного времени, когда начались разыгрываться схватки и битвы на Украине за унию».
Мені сподобався "Портрет Доріана Грея". В цьому творі молодиий і надзвичайно гарний двадцатирічний красень приїздить у Лондон. Відомий художник за його до себе, щоб малювати його портрет. Герою поступово навіюють думку про те, що краса - відмичка до всіх замків, що она - секрет успіху та щастя. Повіривши в це, Доріан продає душу дияволу та замовляє портрет. Він бажає, щоб портрет старішав, а він, Доріан, залишався молодим и прекрасним.
Пройшли роки, у житті Доріана була любов, були розчарування, він поводив себе, як негідник. Коли він одного разу поглянув на портрет, то побачив, як жорстокі зморшки з"явилися біля рота. Портрет відобразив спотворену душу Доріана, це було страшно.
Краса приносила Доріану лише біду, він з кожним разом ставав усе більше потворним. Це відобразилась на обличчі душевна підлість.
Мене твір примусив замислитися над питанням, що таке краса? Це не краса тіла та обличчя, в жодному разі. Зовнішня краса, так іноді буває не лише в книгах, але і в житті, приносить багато горя тому, хто її має, і тим, хто з ним поряд. Буває й так, що гарна у молоді роки людина поступово втрачає красиві риси свого обличчя.
Не можна пишатися власною фізичною красою, треба бути вимогливим до себе, виховувати свою душу. Це найголовніше у житті, все інше другорядне - ось що я зрозумів, прочитавши твір Оскара Уайльда.