Поэма «крестьянские дети» состоит из нескольких частей и рассказывает о различных жизненных ситуациях, свидетелем которых был поэт. в своем произведении он не перестает удивляться тому, что даже самые маленькие его герои являются гармоничными и сильными личностями, которые способны самостоятельно справляться с различными трудностями и отвечать за собственные поступки. но дети всегда остаются детьми, и некрасов отдает себе в этом отчет и невольно хочет оградить своих героев от предстоящих жизненных испытаний. поэтому он обращается к ним со словами: «играйте же, дети! растите на воле! на то вам и красное детство дано» . автор понимает, что пройдет совсем немного времени, и беззаботная вольная жизнь сельских малышей закончится, оставив лишь в воспоминаниях ощущение счастья и иллюзию того, что они когда-то могли самостоятельно распоряжаться своей судьбой. буквально с первых лет жизни их приучают к тяжелому крестьянскому труду, и сельского мальчишку можно увидеть не только на пастбище, но и в поле. участь девочек также заранее предопределена, потому что с самого детства на их плечи ложатся многочисленные хозяйские хлопоты. тем не менее, в поэме «крестьянские дети» некрасов показывает, что его герои растут свободолюбивыми и независимыми. они незаурядной смекалкой, наделены житейской мудростью и рассудительны не по . «в их жизни так много поэзии слито, как дай бог деткам твоим» , — отмечает поэт.
Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, по-перше, добирає слова потрібного змістового відтінку та емоційної забарвленості; по-друге, використовує різні художні засоби. Наприклад: «Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів») («...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати») Для зримого зображення пожеж, розгрому, жаху, що несла в собі орда, автор використовує порівняння, епітет, гіперболічну метафору, уособлення. Розгубленість героїв, їх безпорадність, смертельний переляк, а разом з тим і силу волі, нескореність, прагнення перемогти передають риторичні окличні речення та вигуки. Про копітку роботу автора над мовою свідчать рукописи творів. Нерідко одні слова письменник по два-три рази заміняє на інші, поки знайде ті, які найточніше передають думку, найяскравіше зображують предмет чи явище, найповніше виражають ставлення автора до нього, дають йому оцінку.
