Объяснение:
Тугар Вовк мені на початку цієї повісті не сподобався, тому що він вважав себе вищим за громаду, видавав монголам плани руської дружини
Тугар Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний.
Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.
Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й до своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син Пріама Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:
— О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!
Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. (Троянський цикл міфів)
А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.
Объяснение:
Он мало что понимает в стратегии и тактике, но сердцем и душой патриота воспринимает все происходящее. Пьер и сам не мог объяснить, зачем он поехал на Бородинское поле. Он знал только, что в Москве оставаться невозможно. Он хотел своими глазами видеть то непонятное ему и величественное, что должно было произойти в его судьбе и судьбе России, а также увидеть князя Андрея, который смог объяснить ему все происходящее.
Не одно только любопытство гонит Пьера на Бородино, он хочет быть среди народа, там, где решается судьба России.Солдаты считали его неуклюжим,он неприятно поразил солдат, но затем своим спокойствием он расположил их себе.«Солдаты эти сейчас же мысленно приняли Пьера в свою семью, присвоили себе и дали ему прозвище «Наш барин». Вид у него был: война глазами новичка, можно так сказать.Дважды Пьер охватывает взглядом все поле Бородина: перед боем и в ходе боя. Но оба раза его неискушенный взгляд подмечает не позицию, а “живую местность”, В начале битвы дается вид с высоты. Пьера поражает вид самого сражения. Перед ним открывается изумительная по красоте и оживлению картина поля битвы, освещенного лучами утреннего солнца. И Пьеру хочется оказаться там, среди солдат. В тот момент, когда герой вступает “в ряды пехотных солдат”, он остро начинает ощущать силу народного патриота
Объяснение: