Кожна особистість, унікальна, незвичайна та неповторна, отримала найцінніший подарунок від долі – своє життя. Воно дане лише один раз і для кожного своє. Особливе чи звичайне, щасливе або сумне, довге чи коротке, життя тягнеться від першої днини і до останньої, і не можна цей шлях пройти двічі.
Для того щоб не відчувати провини перед самим собою у літні роки, не кпинити себе за те, що життя прожите даремно, необхідно на самому початку життєвої дороги замислитись: чого я хочу досягти в своєму житті?
Кожну людину від природи наділено якимись здібностями, талантами, щоб, використавши їх, вона могла розпорядитися своєю долею. Але самих талантів мало, слід іще працювати над собою, виховувати в собі твердий характер, міцний стержень, що до вистояти під час якихось життєвих негараздів, вчитися чемних звичок, щоб за будь-якої ситуації виглядати людиною цивілізованою, розвивати в собі певні вміння, які знадобляться в побуті чи при виборі майбутньої професії, володіти активною життєвою позицією.
Але найголовніше в житті – стати хорошою людиною. Що це значить? За будь-яких умов поводити себе чемно, ввічливо, ставитись з повагою до людей.
Прочитавши однин з найвідоміших творів Оноре де Бальзака, повість «Гобсек», я замислився над багатьма питаннями: чому прагнення Гобсека ствердитися у житті та суспільстві привели до однієї єдиної пристрасті — нескінченого накопичення золота? Яким чином у героєві поєдналися дві такі різні людини, як скнара і філософ? Чому важке життя зробили Гобсека не наділили його мудрістю а лише зробили жадібним? Та й ще багато «чому?» і «як?».
Яким би не став головний герой повісті, але він добре засвоїв таке важке ремесло, як життя. Я вважаю, що у нього є чому повчитися. Адже Гобсек був надзвичайно працьовитим, він мав велику силу волі і проникливий розум. Він вчився на своїх помилках, з яких витягав максимум користі і потім двічі не помилявся в такій же самій ситуації. Та, на жаль, свої позитивні якості він прикладав не для того, щоб робити своє життя щасливим, а лише для того, щоб накопичувати багатство
Перенісши багато примх долі, Гобсек сформулював власні життєві принципи, яких і притримувався усе життя. Він не вірив ніяким переконанням, бо вони частіше усього залежали від обставин і часу, єдиним справжнім почуттям, яке було властиве людям, він вважав інстинкт самозбереження, а золото для нього було «найнадійніше земне благо», яке дає людині незалежно від її стану можливість «панувати над світом». І дуже шкода, що пристрасть до накопичення багатства перемогла в Гобсекові по-справжньому гарну людину, адже природою в ньому були закладені достоїнства та риси характеру, які б могли зробити його шановною людиною.
З погляду на історію про Гобсека, я можу сказати, що кожен з нас повинен вчитися жити. Треба вміти планувати своє майбутнє, вміти ставити перед собою реальну мету. Треба вміти працювати, вміти вчитися не на своїх, а на чужих помилках, треба прагнути до реалізації усіх своїх можливостей.
Особисто я бажаю відбутися у житті як справжня особистість. Я хочу, щоб мене поважали не тільки як гарного професіонала у своїй справі, а й як гідну та чесну людину. Я ні в якому разі не хочу, щоб головним для мене стали гроші, хоча при цьому планую заробляти стільки, скільки потрібно для того, щоб ні в чому не потребувати, словом, жити нормальним повноцінним життям.
Объяснение:
Ещё сильнее стал мечтать о море
Творческая натура и богатая фантазия рассказчика были очевидны сразу — они выразились уже в том, какую мечту он лелеял и как отреагировал на появление гардемарина. Но после этой встречи рассказчик придумал сложную игру. Он составил длинный список пароходов со звучными именами: «Полярная звезда», «Вальтер Скотт», «Хинган», «Сириус». Затем придумал список рейсов для своих пароходов и следил за их «передвижениями». Это требовало серьезных знаний, и рассказчик зачитывался многочисленными справочникам
Объяснение: